І було в нього все як і в його пісні: квіти, любов і вино. Грошей багато не було, бо в 90-х з грошима взагалі було казна-що і на мистецтво їх мало хто тратив. Тим не менше він спромагався заповнювати публікою і оперу, і кінотеатр імені Довженка, і театр Заньковецької. Але врешті-решт не витерпів і втік за бугор. Тоді багато хто втік. І майже всі з одинаковим результатом: їх забули.
Вчора до Дня Незалежності в парку Культури був концерт Ігоря Богдана (це якщо ще хто не здогадався, що мова йде саме про нього). Востаннє я був на його концерті приблизно десять-п’ятнадцять років назад і таку подію пропустити не міг.
Це музика, яку я люблю, це один з найкращих виконавців і для мене це справді було свято. Трохи гірчинки додав той факт, що на концерті прозвучала всього одна нова пісня — це крапля в морі за десятирічний термін. Але водночас приємно було бачити, що добре відомі старі пісні все ще запалюють очі і серця людей різних поколінь.
Крім Ігоря Богдана виступали також гості з Тернополя, Канади та Німеччини, а щоб все не було надто серйозним Ігор Іванович запросив клоуна Зеновія Гучка. Не так цікавий був Гучок зі своїми старими і сплагіаченими піснями, як його фанатка і дівки, які ззаду нього колінами дриґали. Німецько-український репер Артісто утвердив мене в думці, що реп — гівно, навіть якщо це український патріотичний реп з досить змістовним текстом. Шкода, що Ігор Яснюк приїхав без «Світозарів», але я хлопців розумію — в них в Тернополі теж було багато цікавих подій. Крім Ігоря Богдана, який виступав в супроводі гурту «Галичани», без фанери обійшлася зараз канадійка, а раніше львів’янка, засновниця легендарних «Мальв», Наталія Колач-Кулинич і той-же Артісто (насправді Ростислав).
На концерті було присутнє телебачення, тому сподіваюся скоро ви це все зможете побачити.
На випадок, якщо виявиться, що мої бажання десь там якомусь ангелу все-таки цікаві: Ігор Іванович, вертайтеся до Львова, беріть за шкірку Олега Кульчицького, робіть нову програму, а повні зали Львів забезпечить!
Працює на AutoGenCMS 0.2.6