І знову, привіт!
Сьогодні — субота, двадцять четверте вересня другого року за армагедонським стилем, за вікном ні секунди не осінь, проте шелест листків чути особливо чітко. Це шелестять сторінки книжок на двадцять першому форумі видавців.
І не витримавши такого тріумфу друкованого слова забастувала електроніка — черговий раз трішечки підздох сервер електронної пошти в львівській сільраді. Не все так страшно, як марудно, але цього виявилося достатньо, щоб для чимпошвидшого виправлення покликали мене. Прийшов,чим зміг — допоміг, але за приблизними підрахунками хлопакам ще з деньок-два доведеться помудохатися, щоб розставити все по своїх місцях.
І от якраз сьогодні в ратуші я і відчув оте недодежавю, яке аж в заголовок запихнув. От ніби все знайоме: коридори, якими відходив 14 років, охорона пускає без питань, ті ж кабінети, та ж техніка, так само збоїть :-), а водночас і присутнє зовсім нове відчуття: тут — я, там — проблеми, мене попросили допомогти з однією з них. До цього не надто підходиьть слово «пофігу», бо не пофігу — щось все-таки роблю, а не відправляю куди подалі, але працювати спокійно, без отого стану «жопа в милі», коли тобі щосекунди виносять мозг — безцінно!
Ну а коли ресинхронізація RAID-масиву написала, що її завершення слід очікувати через 5 годин — ми розбрелися хто куди.
Я — на форум видавців.
На відміну від минулого року, сьогодні в мене чітких цілей не було. В результаті безцільних блукань поміж стендів мої полиці поповнилися сімнадцятьма книгами і одним компакт-диском, а моя характеристика самого себе — словами «рідкісний вар’ят!»
Хоча друга половина мого шизофренічного его каже «і ніфіга не вар’ят!»:
Якщо в когось не зійшлися цифри — все правильно — три решта книги я раніше і близько в очі не бачив. Більше того — купляв я лише одну з них, а ще дві взяв, бо «галамаги» здачі не мали (таки вар’ят!).
Прочитаю — розкажу :-)
P.S. А замість цього міг, як нормальні люди, в Старе Село ровером катнутися...
Воробус, бідака, стратив сон і апетит, так чекає доки я прийму виклик від Олі i Сашка на забавку під назвою «Ice bucket challenge».
Хто не в курсі — в світі так рекламують обливання як профілактику аміотрофічного бічного склерозу (англ. Amyotrophic lateral sclerosis, він же ALS). В нас же є серйозніша проблема — війна з неонацистською Росією, тому в українській версії учасники збирають гроші для української армії.
Правила прості до неможливості. Якщо ти прийняв виклик, то маєш два варіанти:
1. Облитися холодною водою і закинути воякам 100 грн.
або
2. Не обливатися, але закинути 1000 грн.
Скільки айсу було в моєму бакеті і що з того получилося — дивіться самі:
Якщо Вам, не приведи Господь, доведеться почитати установчі документи комунального підприємства, то там є кілька речень на цю тему. Але це — брєд сивої кобили, не більше і не менше ніж вимагають закони, які, як відомо, з реальним життям мають мало спільного.
Насправді все набагато простіше, хоча і не дуже очевидно:
Це не жарт. Це справді неправильна книга. На ній так і написано:
ІРЕН РОЗДОБУДЬКО
Одного разу...
неправильна книга
Потрапила вона до мене, на відміну від інших книг Ірен Роздобудько, чисто випадково. По ходу читання переконався — книга і справді неправильна. Я б навіть сказав найнеправильніша з неправильних: її постійно хочеться цитувати, але текст написаний так, що вирвати якийсь кусок з нього, практично нереально. Треба цитувати цілий розділ. Ну а хто ж такі цитати читати буде... А ті нечисленні одиниці, що будуть — вони і всю книжку прочитають (що, до речі, непогана ідея).
Найнеправильніший спосіб процитувати неправильну книгу — взяти з цеї книги текст, який і сам в ній є цитатою:
Є в міськраді підрозділи, діяльність яких «ні словами сказати, ні пером описати». Тому що діяльність ця зводиться до видачі циркулярів типу
Відкрию таємницю: я вже більше місяця не працюю в міськраді. Тому тепер я можу написати про нашу «гаряче кохану» владу все, що думаю. А раніше? А раніше, кілька років назад, я мав невеличку розмову про моє коротеньке питання до статті на сайті ЛМР. З неї я зробив висновки:
Але стриматися, коли рідкісні бздури презентуються з величезною помпою як неймовірні досягнення — нереально.
Вкінці-кінців я просто завів «ліву» поштову скриньку і час від часу щось та й писав через анонімний проксі. Потім набридло. Ні, бздур не поменшало, але мене задовбало читати ту підбірку тупих граматичних помилок. Воробуса на тему граматики трохи потролив — тепер любо-дорого дивитися: вичитує хлоп статті, помилок лишилося всього нічого (а в кого їх нема?). А прес-служба міськради ніякого прогресу не показує (часом мені навіть здавалося, що взагалі деградує). Чесне слово: хоч би в Word закинули — він підкреслює єресь всяку.
До речі про засоби Word і сайт ЛМР: є там така рубрика, де пишуть анонси театральних вистав, музейних експозицій, кіноафіші і т.д. Якось афішу лялькового театру набирали в Word'i і, завдяки його „високоінтелектуальному“ алгоритму автозаміни, вистава «Пригоди робокопа» кілька тижнів на сайті міськради значилася як «Пригоди гробокопа». Життєстверджуюча назва, правда? :-)
Є в мене в zakroma-of-rodina одна книжка, яку я ніяк не зберуся дочитати, але про котру обов’язково мушу розповісти. Це роман Євгена Гуцала «Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий». Сюжет книги так собі — власне через це і читаю довго, але й кинути не можу, бо весь текст щедро пересипаний прадавніми українськими приповідками.
Ну от, до прикладу, цей діалог:
Маючи вдома працівника бібліотеки позичати книгу в друзів — то міг бути тільки я :-)
З іншої сторони: а що було робити, якщо ту книгу вже другий чи третій рік по черзі читають всі працівники, їхні родичі, знайомі і т.д. і в бібліотеці вона практично не буває. Так — книга дійсно класна: «Записки українського самашедшого» — роман Ліни Костенко, яка до нього була відома як поетеса.
Про що книжка?
Ходить по світі така мулька, що куховарити, прати, прасувати і т.д. — то є суто жіноча справа. Дулю з маком: єдина справа, яка є справді жіноча — народжувати дітей. Хлопи на то просто не здатні (хоча без їх участі в тому ділі також не обходиться ;-) ).
Всі решта справи з одинаковим успіхом можуть робити і ті і інші.
Працює на AutoGenCMS 0.2.6