Іван Сила

Взагалі-то це краще побачити, бо слова стають недосконалими, коли мова заходить про відчуття. Але все ж спробуйте пригадати той стан, коли читаєте книгу і не хочеться від неї відриватися — так само і тут: дивишся фільм на одному диханні, а коли нарешті розумієш «ну от і все», то хочеться якомога довше зберегти в собі той настрій, який опанував тобою.

Чесно — я не пам’ятаю коли востаннє дивився фільм _ТАК_ . Напевно в дитинстві. Може в цьому і є частина секрету «Івана Сили» — він дуже нагадує добру казку. Порівняно з іншими теперішніми фільмами з їхніми стрілялками-ганялками, вибухами і голими цицьками цей виглядає якось солідно чи що. І від цього його зовсім не менш цікаво дивитися.

Ще одна риса, якою він чимось нагадує старі добрі фільми — шикарний підбір акторів. От цим мені подобалися деякі радянські фільми: в найменшій другорядній ролі можна було побачити відомого актора (і він її відігравав на всі сто!). Богдан Бенюк, Борис Барський, Василь Бендас, Володимир Комаров, Євген Паперний, Микола Луценко — це все відомі і впізнавані люди, які достойні головних ролей, а з’являються десь на фоні або в епізодах, але вписуються в сюжет фільму настільки органічно, що розумієш: а більше і не треба! В відгуках читав, що фільм перенасичений відомими акторами і це буцім-то зле. А мені сподобалося...

Після фільму Віктор Андрієнко та Василь Вірастюк розповідали про зйомки, відповідали на запитання і це ще трішки домалювало картинку «за кадром». Вона теж цілком відповідає атмосфері фільму: неймовірні співпадіння і везіння супроводжували знімальну групу і впродовж зйомок і під час презентації.

Ще Андрієнко хохмив на тему озвучки. Його запитали «А якою мовою фільм буде представлятися на сході України?», а він каже «Українською. Нам же не дали грошей на переклад.»

Це все балачки... Беріть ноги в руки, тягніть за собою всіх родичів і знайомих і йдіть на «Івана Силу» — не пошкодуєте! Мене на цей фільм запросив Роман Голубовський і я тепер просто не знаю що я йому за то винен — я дістав такий заряд позитиву, що одного «дякую» явно замало.