Недодежавю і інші психічні відхилення
І знову, привіт!
Сьогодні — субота, двадцять четверте вересня другого року за армагедонським стилем, за вікном ні секунди не осінь, проте шелест листків чути особливо чітко. Це шелестять сторінки книжок на двадцять першому форумі видавців.
І не витримавши такого тріумфу друкованого слова забастувала електроніка — черговий раз трішечки підздох сервер електронної пошти в львівській сільраді. Не все так страшно, як марудно, але цього виявилося достатньо, щоб для чимпошвидшого виправлення покликали мене. Прийшов,чим зміг — допоміг, але за приблизними підрахунками хлопакам ще з деньок-два доведеться помудохатися, щоб розставити все по своїх місцях.
І от якраз сьогодні в ратуші я і відчув оте недодежавю, яке аж в заголовок запихнув. От ніби все знайоме: коридори, якими відходив 14 років, охорона пускає без питань, ті ж кабінети, та ж техніка, так само збоїть :-), а водночас і присутнє зовсім нове відчуття: тут — я, там — проблеми, мене попросили допомогти з однією з них. До цього не надто підходиьть слово «пофігу», бо не пофігу — щось все-таки роблю, а не відправляю куди подалі, але працювати спокійно, без отого стану «жопа в милі», коли тобі щосекунди виносять мозг — безцінно!
Ну а коли ресинхронізація RAID-масиву написала, що її завершення слід очікувати через 5 годин — ми розбрелися хто куди.
Я — на форум видавців.
На відміну від минулого року, сьогодні в мене чітких цілей не було. В результаті безцільних блукань поміж стендів мої полиці поповнилися сімнадцятьма книгами і одним компакт-диском, а моя характеристика самого себе — словами «рідкісний вар’ят!»
Хоча друга половина мого шизофренічного его каже «і ніфіга не вар’ят!»:
- По-перше: розжився на власний екземпляр «Записок українського самашедшого». Вона того варта.
- По-друге: «Іван Сила» ілюстрована кадрами з фільму теж того варта.
- По третє: Василь Шкляр фігні не пише. Тому чотири книги включно з щойно виданою «Марусею» — теж не та покупка, про яку я коли-небудь пошкодую.
- «Знахар» Тадеуша Доленги-Мостовича теж нарікань не викличе.
- Сім маленьких книжечок ангійською мовою частково на совісті мого однокласника Святослава. Він нещодавно розповів, що після університету англійську вивчав лише читаючи художні оповідання. А вона в нього суттєво краща ніж в мене. Я теж так хочу ;-) Зі знайомих назв — «Peter Pan», «The great Gatsby», «The murders in the Rue Morgue». Решта, сподіваюся, теж не підведуть.
- Ну і десь поміж це все я набрів на диск львівського барда Олеся Дяка (не знаєте що співає Олесь Дяк — кроком руш до мене в «кантакти»! Там в «Аудіозаписах» все, що я знайшов до цього часу). Власне на диску виявилася лише одна знайома пісня і я захотів послухати решту. Ну а ще ці диски продавав сам пан Олесь, та ще й автограф поставив :-)
Якщо в когось не зійшлися цифри — все правильно — три решта книги я раніше і близько в очі не бачив. Більше того — купляв я лише одну з них, а ще дві взяв, бо «галамаги» здачі не мали (таки вар’ят!).
Прочитаю — розкажу :-)
P.S. А замість цього міг, як нормальні люди, в Старе Село ровером катнутися...
Працює на AutoGenCMS 0.2.6