Мяу!
Заголовок слід читати задоволеним ситим голосом. Можна одночасно уявляти якогось отакого кота. 
Якби я міг перетворитися на нього, то так би й виглядав після сьогоднішніх відвідин книжкового форуму. Я знайшов те, що шукав, а потім і те, що не шукав, а на закуску — ще дещо, так би мовити, для користі справи.
Виглядає мій сьогоднішній «обід» так:
Шукав я «Такі самі оповідки» Редьярда Кіплінґа в перекладі Олекси Негребецького (так-так — того самого, що перекладав «Альф»’а, «Смурфів» і ще цілу купу всього). В дворі палацу Потоцьких на стенді видавництва «Темпора» її не було, була лише «...історія тракторів...» в його ж перекладі, але трактори мені щось не дуже.... Зате всередині «...тракторів...» не було, але були «Такі самі оповідки».
Ням-ням. Мяу!
Навіть якби мене більше нічого не зацікавило — цього вже достатньо, щоб бути задоволеним. Але мене зацікавило: я знайшов в українському перекладі книги Діани Вінн Джонс, котра вважалася найпопулярнішою британською письменницею до виходу «Гаррі Поттера» Джоан Ролінґ. «Мандрівний замок Хаула» та «Повітряний замок» поповнили мою книжкову полицю.
А «на закуску» я взяв карти Ґорґан — чималенької частини наших Карпат, в яку я майже ніколи не забрідав. Лише краєчки бачив: Близниці (зате двічі), Хом’як, Бескид, Яйко Ілемське і ще якісь глухі ліси дорогою з Синевиру. Якщо одумається цьогорічне бабине літо і все-таки прийде, то треба буде туди з’їздити ще цього року, а наступного — обов’язково. Я дам знати що і коли...
Працює на AutoGenCMS 0.2.6