ЛМР internals. Для чого _насправді_ існують ЛКП

Направді ЛКП існують для того, щоб не платити за роботу стільки, скільки вона насправді коштує.

Розумію, що твердження направду не надто очевидне, тому спробую пояснити механізм. Отже: є певна ділянка роботи (це не обов’язково близькі кожному городянину житлово-комунальні питання — ось тут да-а-а-алеко не повний перелік), за яку відповідальність несе міськрада. До прикладу прибирати і ремонтувати ті ж будинки можна доручити сторонній організації. Але тут виникає нюанс — стороння організація просить за це гроші. Якось так склалося історично, що наші чиновники недолюблюють розставатися з цими самими грішми :-)

І вони придумали вихід: комунальне підприємство. Власником (!) і розпорядником коштів (!!!) комунального підприємства є... міська рада. Рівень зарплат встановлює власник, розцінки встановлює власник, прибутком розпоряджається власник. Зарплати більш-менш регулюються законодавчо, але зрозуміло, що особливою щедрістю там не пахне (Кажу це, як програміст, який ще пів року тому отримував близько 3000 брудними. Що залишається після сплати податків можете підрахувати. Моїх теперішніх співробітників прошу вголос не ржати ;-) )

З розцінками цікавіше: оскільки основним замовником є міськрада, і власником також є міськрада, то неважко здогадатися, що ціни на послуги ЛКП стоять чисто символічні. Гіпотетично це дозволяє тим самими ЛКП демпінгувати конкурентів і все одно непогано заробляти. АЛЕ... розпорядником коштів є міськрада, а це означає, що всі зароблені гроші йдуть в бюджет, в ньому успішно дерибаняться разом з іншими надходженнями і якщо раптом щось залишиться, то можливо повернеться назад в ЛКП (ну це якщо воно зможе у 100500 кабінетах довести, що без цих грошей настане повний армагєдєц і апокаліпсєц), але це малоімовірно.

Що маємо в результаті? Тисячі людей без жодного стимулу виконувати свою роботу якісно, вчасно, та, зрештою, і просто виконувати. Чим таке їхнє ставлення обертається для нас — кінцевих споживачів — ми щодня бачимо в своїх під’їздах, на вулиці, в транспорті і ще в купці невеличкій точок перетину наших життєвих шляхів з владою.

P.S. Все написане вище один в один справедливе і для комунальних підприємств обласної ради.

P.P.S. Є велика підозра (майже впевненість), що таке перекладання грошей з лівої кишені в праву відбувається практично на всіх щаблях влади (можливо іншими механізмами, але результат для нас — той же).

P.P.P.S. Не питайте що б було, якби всі ці роботи виконували комерційні структури. Не знаю. Можливо б ці послуги коштували дещо дорожче, але навряд чи суттєво. Що точно можу сказати: замість орди двірників наші вулиці підмітали б значно ефективніші прибиральні машини, в котельнях стояли б не допотопні австрійські котли, а сучасні енергоощадні, а ремонти будинків були б значно якіснішими (щоб не переробляти по гарантії). Бо нормальні бізнес-структури роботу ставлять так, щоб працівникам було вигідно її робити, і не абияк, а якісно.

P.P.P.P.S. При нагоді згадалася коротенька історія про одне канадське місто. Мером там вже N-ну кількість років обирають бабулю «божий одуванчик». Всі роботи роблять компанії-підрядники, а кілька десятків працівників муніципалітету слідкують, щоб договори з цими компаніями вчасно виконувалися-оплачувалися-переукладалися і т.д. А от скільки тисяч працівників в нашій міськраді і районних адміністраціях я підрахувати не беруся (більше двох — точно). Порівняли картинки? Правда цікаві висновки напрошуються? Шкода джерело (про Канаду) зараз не знайду...
 

Як казав дід Панас: «Така-от історія, малята...»