ЛМР internals. Пролог.

Відкрию таємницю: я вже більше місяця не працюю в міськраді. Тому тепер я можу написати про нашу «гаряче кохану» владу все, що думаю. А раніше? А раніше, кілька років назад, я мав невеличку розмову про моє коротеньке питання до статті на сайті ЛМР. З неї я зробив висновки:

1. (позитивний) коментарі до статтей хтось таки читає
2. (негативний) все те бла-бла-бла про «відкритість» і «публічність» — всього лише бла-бла-бла і не більше

Але стриматися, коли рідкісні бздури презентуються з величезною помпою як неймовірні досягнення — нереально.

Вкінці-кінців я просто завів «ліву» поштову скриньку і час від часу щось та й писав через анонімний проксі. Потім набридло. Ні, бздур не поменшало, але мене задовбало читати ту підбірку тупих граматичних помилок. Воробуса на тему граматики трохи потролив — тепер любо-дорого дивитися: вичитує хлоп статті, помилок лишилося всього нічого (а в кого їх нема?). А прес-служба міськради ніякого прогресу не показує (часом мені навіть здавалося, що взагалі деградує). Чесне слово: хоч би в Word закинули — він підкреслює єресь всяку.

До речі про засоби Word і сайт ЛМР: є там така рубрика, де пишуть анонси театральних вистав, музейних експозицій, кіноафіші і т.д. Якось афішу лялькового театру набирали в Word'i і, завдяки його „високоінтелектуальному“ алгоритму автозаміни, вистава «Пригоди робокопа» кілька тижнів на сайті міськради значилася як «Пригоди гробокопа». Життєстверджуюча назва, правда? :-)