Опівнічне анти-атеїстичне

Аксіоми

Вони потрібні через те, що попри відоме, пізнане, досліджене і доведене є ще ціла купа незрозумілого, таємничого, такого чого бракує для побудови цілісної картини світу.

1. Суспільство — живий організм. Він народився (з’явився), живе, розвивається приблизно за тими ж механізмами, що і індивідуум, тільки в інших масштабах. Незрозуміле питання щодо смерті (зникнення), але воно неактуальне, принаймні найближчим часом і точно не в цій дискусії.

2. Бог є. Твердження не краще і не гірше ніж «Бога немає». І ту і іншу позицію неможливо спростувати методом доведення від супротивного, тому котрусь з них треба просто вибрати. Мені комфортніше і логічніше уявляти картину світу керуючись першим твердженням.

Котра з релігій

Прихильники атеїстичного справедливо зауважують, що вірувань є багато і сповідувати всі одночасно неможливо. Правда вони додають нотки «отсєбятіни» буцімто сповідування іншої релігії автоматично робить людину грішником з точки зору всіх решта вірувань. Не всіх «Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть». Саме такі світоглядні проблеми і пропоновані шляхи їх вирішення схиляють людей до вибору конкретної релігії (ну чи атеїзму). Мені до душі християнство — воно відповідає моїм внутрішнім уявленням про правильне. Цілком імовірно, що в іншому суспільстві, за інших умов при іншому вихованні я б вибрав щось інше і я цілком спокійно відношуся до того, що є люди, які так і зробили. Зрештою жодна з релігій не має документу з сімома печатками, що вона є єдиноправильна.

Бог

Коротко — це сутність за межами нашого розуміння. На жаль зараз не пригадаю де саме читав, але спробую максимально точно відтворити: уявіть собі розмову бактерії і клітини кита. Бактерія запитує в клітини «ти сама чи частина колонії?». Аналогічний діалог міг би бути в нас з Богом, бо в нас просто немає словникового запасу, щоб коректно описати ким і чим він є. Він є один, одночасно з цим його прояви (математичний аналог — проекції в наш простір) виражаються як різні особистості: Бог — Отець, Бог — Син, Бог — Дух святий.

Біблія

Олександр з однодумцями стверджують, що вона містить явно неправдиві твердження, і як наслідок всі вірування, що на неї спираються «до нічого».

Це було б справедливо, якби мова йшла про твір Васі Пупкіна, який він набрав позавчора в Word'i під впливом галюциногенних грибів. Біблія ж де-факто складається з двох частин, перша з яких містить притчі, легенди і перекази, які зовсім не обов’язково є історичними фактами, а просто мають повчальну мету. Що стосується історичних фактів — не слід забувати, що їх записували представники тої епохи, в котрих були свої уявлення про світобудову і зовсім не дивно, що вони їх висловлювали. А сучасний лінгвістичний аналіз показує, що деякі частини тексту стилістично відрізняються, тобто були значно пізніше чи несвідомо змінені переписувачами, чи зумисно сфальсифіковані.

Друга частина Біблії — життєпис Ісуса Христа. Атеїсти можуть «наїжджати» на всі описи чудес, які супроводжують його життя, але only «зі своєї дзвінниці». Якщо ж вони спробують довести нереальність цих подій від протилежного, то в них нічого не вийде, бо немає нічого дивного, що доступ до неосяжних для людини ресурсів має сутність, яка є незрівнянно більшою ніж людина.

До чого я веду: Біблія — універсальний навчальний посібник для релігійної спільноти. Старий завіт — для релігійної спільноти на етапі, що відповідає дитинству, тому там закономірно трапляються абсолютно казкові сюжети. Ніхто ж не критикує казки за те, що Змія Горинича в природі не існує :-)

Коли дитина підростає (в думках переводимо паралель на суспільство) для неї найкращою наукою є приклад. Це і описує Новий завіт — як Бог показав нам максимально наочний, всеохоплюючий приклад у вигляді життя, смерті і воскресіння Ісуса Христа.

А далі? Далі — самостійне життя з самостійними рішеннями і їх наслідками.

Наука

«Конфлікти» між наукою і релігією з’являються виключно на підставі тез, які беруться за аксіоми. Атеїсти не вірять в факт створення світу, людини і для них тут же з’являються «конфлікти» між створенням людини і еволюцією. Хоча все, що науково доведено — ланцюжок видів (видів? чи мутацій?) в якому незмінно присутнє слово Homo. А де ж гілки вбік, які б закінчувалися на Pan paniscus чи Pongo чи Hylobates lar чи хто там ще претендує на звання наших найближчих родичів? А де якісь докази бодай можливості зміни довжини геному в процесі еволюції? Без цього ж походження від одноклітинних організмів відразу «накривається мідним тазом». А чим відрізняється мертва амеба від живої? Хімічний склад той же, розташування компонент те ж, але одна рухається і ділиться, а інша — розкладається на хімічні сполуки.

Багато є питань на які немає дослідженої і доведеної відповіді. Ці відповіді доводиться приймати як аксіоми чи додумувати на підставі ішних аксіом. І в системі вимірювання «Бог є» конфліктів між науковими фактами і вірою немає. Вони з’являються лише при трактуванні «зі своєї дзвінниці» людьми, які вибрали тезу «Бога немає».

Моральність, розвиток, самопізнання, самовдосконалення

Про те, що релігія (принаймні християнство) визнає, що високоморальні люди існують і поза колом її послідовників ми вже ніби визначились. Правда тут особисто в мене виникає запитання: панове атеїсти, а нащо воно вам? От зі мною мені все зрозуміло в мене є «там» і «тоді», в яке я хочу прийти маючи певні якості. А що є в вас? В рай не вірите, в реінкарнацію і нірвану не вірите. Просто тому, що так прийнято???

Висловлювання, що релігія душить розвиток і пізнання, бо всі відповіді ніби-то вже є готові — брєд повний. Для його спростування достатньо однієї лише притчі про таланти. З мотивації за межами Біблії: віра в те, що життя вічне і особисті якості, знання, вміння будуть потрібні тобі вічно.

 

P.S.І знов ловлю себе на тому, що написано багато, а ненаписаного залишається ще більше. В жодному разі не хотів би, щоб ця стаття сприймалася як нав’язування своєї думки, хоча буду радий, якщо мої аргументи видадуться комусь переконливими.

Велике прохання до коментаторів: я Вас дуже прошу перед коментуванням бодай побіжно ознайомитися зі статтями та коментарями на блогах Олександра і Владислава, тому що насправді там дуже багато написано такого, що можна повторно пообговорювати, але для чого? Давайте розвивати тему.