Всё это было...

...подивився нині на свій стіл, почухав потилицю і вирішив позапихати що менш потрібне в шафу. Але в мене захламленість досягла такого рівня, що для того, щоб щось непотрібне запихнути в шафу треба спочатку з неї щось непотрібне викинути. Так дойшла нарешті черга до моїх університетських конспектів. Перелистав, подивився на терміни «множинна регресія», «модель ринку», «умови інтегрованості функції», якісь там леми, теореми, доведення, партії в хрестики-нолики, чудові нотатки на полях, типу «Умовивід — вивід ума з голови», так і не згадав що таке «о мале», зате без проблем читав якусь статтю про опціони (серія курсаків і диплом все-таки в голові щось відклали)... Словом черговий раз переконався, що найкорисніша річ, яку дав мені університет — зовсім не освіта, а цікаві знайомства, пригоди і купу друзів.

Так що з макулатурою я попрощався досить легко, але мимоволі випливають думки: А що ще я колись викину?. А що я вже викинув з того, що колись вважав важливим чи цікавим? Що я забув? Чого насправді навчився?