Львів—Бакота. Нотатки про маршрут.

Значно більше незручностей відчувається від відсутності нормальних вказівників.

Картина перша. Місце — Тернопіль, задача — знайти найкоротшу дорогу на Кам’янець-Подільський. Розв’язок: шукана дорога на Кам’янець-Подільський позначена на вказівнику «Івано-Франківськ». Ви б здогадалися? От і ми ні! Я розумію, що вказувати назву міста з іншої області навряд чи хтось буде (хоча н.м.д. шлях на такі туристично-популярні центри могли б і вказувати), але вказати на «свої» райцентри — Теребовлю і Чортків — можна було.

Коротше. На майбутнє — собі і Вам нотатка: з Тернополя на Кам.-Под. повертати направо вверх перед мостом-шляхопроводом і їхати далі в тому ж керунку через Теребовлю до Чорткова. Інакше потрапите як ми — на трасу до Хмельницького — там можна повертати або на Гусятин, або на Сатанів. Також є дорога з Хмельницького

Картина друга. Місце — Кам’янець-Подільський, задача — знайти дорогу до урочища Бакота. Вихідні умови ті ж — жодних вказівників. На цей раз ми вже навчені досвідом Тернополя просто ввімкнули на смартфоні GPS.

В Кам’янці-Подільському — допомогло — як і показав чудо-пристрій: їдете по проспекту Невідомо-Кого (вулиця посередині розділена тротуаром і зеленими насадженнями), доїжджаєте до автостанції (її важко не помітити) і на перехресті перед нею повертаєте направо.

Тут все просто. Далі дорога біль-менш пряма (в тому сенсі, що розгалужень нема, а насправді там петлі — дай Боже!!!) от тільки в селі Грушка є знак-дезінформатор при повороті на с. Каштанівка. Прикол в тому, що в Каштанівці є відпочинкова база з виходом до водосховища, але сам скельний монастир звідти досить далеко.

Насправді їхати треба далі в напрямку села Стара Ушиця до великого підвішаного над дорогою стенда-вказівника на монастир. По стрілці неважко здогадатися, що повертати слід направо. Дальше дерев’яні дороговкази ведуть правильно до майданчика де можна залишити транспорт.

По дорозі назад на виїзді з того ж с. Грушка є ще одне підступне перехрестя на якому дороги розходяться майже в одному напрямку, а вказівник наполовину захований в кущах і якщо його не помітити то можна потрапити в якісь села замість Кам’янця-Подільського.

Це все абсолютно не зіпсувало нам відпочинку, але на майбутнє ці нюанси варто пам’ятати, бо місця такі, що повертатися туди хочеться і будемо там ще не раз. Фотозвіт чекайте в наступних статтях (коли я відісплюся і впорядкую все, що наклацав) — самі побачите яка там краса!