Безсоння

Повіває ніч осіннім смутком,
А душі так хочеться весни.
Твої очі, мила Незабудко,
Знов приходять в опівнічні сни.

В снах втонуло галасливе місто,
Відступила денна суєта,
Розгубила нічка зір намисто
І я вірю: серед них є та,

На яку ми дивимось обоє,
Коли напливає дивний сон.
Сон, що ми удвох з тобою...
Марево... Міраж... Фантом...