Празникі

• 14 лютого — день закоханих, день психічно хворих, день презерватива, день оголених мужчин. Поважне свято... Нічого не скажеш...
• 19 лютого — день створення цього блогу. Порівняно з найближчими «сусідами» зверху і знизу — з пивком покатить.
• 23 лютого — день радянської армії і військово-морського флоту, услужливо трансформований промосковськими сраколизами в день захисника Вітчизни. По-факту — день ностальгії за військовою потугою неіснуючої монстрозної (у всіх розуміннях) держави. В сучасних реаліях набагато доречніше вшановувати вояків в наше споконвічне свято Покрови.
• 8 березня — міжнародний жіночий день імені Клари Цеткін. Такий самий пережиток як і попереднє, і так само має більш підходящий аналог — день матері.
• 1 і 2 травня — «первомайска», він же день солідарності трудящих. «Пролетарии всех стран...» — всі ми знаємо чим то кінчилося. Все кінчилося, а свято лишилося. Радість з нього є лише тим, хто в ці дні бульбу на дачах садить, а таких, халва Аллаху, чимраз менше — нарешті і до нас помаленьку доходить, що натуральне господарство своє віджило.
• 9 травня — день пабєди. Поки існувала держава-переможець все було чотко і ясно, але зараз зберігати попередній формат — брєд сивої кобили. По-перше: з точки зору держави Україна один загарбник переміг іншого. З точки зору світу — прихильники двох рівнонебезпечних і рівнокровожерливих ідеологій почубилися і залишилася одна, від того не менш небезпечна і кровожерлива. З точки зору нащадків вояків-учасників — день припинення жорстокої бійні. Знову ж таки — 9 травня відраховувалося по московському часу, тобто нам варто б день пам’яті святкувати разом зі всією Європою — 8 травня.
• День матері — справжнє свято жінок. Дарунок життя — це чудо. І чудотвориці навколо нас заслуговують мати своє свято.
• Великдень — найвизначніша подія в віруваннях мільярдів людей. Знесіння — його логічне продовження.
• 28 червня — день Конституції України. Наша влада робить все, щоб зробити з неї фарс, але хоча б назло їм мусимо виявляти свою повагу і до нашої держави і до її Конституції.
• 24 серпня — день Незалежності України. Схоже ми потихеньку забуваємо від якого свинства ми цю незалежність здобули. А не варто!

Решта так — «по мелочам». День знань, Октяберска, Хеловін, Листопадовий чин, референдум — майже забуті або цікаві обмеженій аудиторії.

Що ж виходить? А виходить, що добру половину займають якісь чи то відживші свій час чи то невідомо звідки і для чого запозичені брєдні. Цікаві справи....