Є в мене зі студентських часів в загашнику пам’яті одна фраза: «Тому, що це весело!». Той, хто це сказав напевно б дуже здивувався, що я запам’ятаю саме це, але саме про цю особистість насправді досить яксраво я пам’ятаю лише ці слова і ще одну виходку, яка могла б абсолютно точно характеризуватися цією ж фразою, якби не вираз обличчя...
Коротше кажучи: хочете вірте, а хочете — ні, а сумасбродність ідеї для мене є достатнім фактором, щоб приступати до дії.
Це був вступ, а тепер, власне, до суті:
Вчора в брата взяв почитати книжку Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», яку раніше по кусочках виловлював в internet'i. Перед кожною з історій є написані число і місяць (підозрюю, що є люди, які її так і читають).
А десь тиждень з гачком тому я якраз читав «Енциклопедію міфів» Макса Фрая і там головний герой вирішував що йому робити читаючи випадковий текст з випадкової книжки.
Далі здогадалися?..
Правильно! Я відкрив історію, яка відповідає моєму дню народження і прочитав:
Один чоловік, який уважав себе невіруючим, якось зірвався з урвища. Завдяки швидкій реакції йому, однак, вдалося вхопитися за маленький кущик, що виріс над прірвою. Отак зависнувши над урвиськом, він з усіх сил закричав:
— Боже, спаси мене!
У відповідь — цілковита тиша. Чоловік закричав знову:
— Спаси мене, Боже!
I тоді згори почувся голос:
— Усі так кажуть, коли опиняються у біді.
— Але не я, Господи! Кажу це абсолютно щиро. Повідатиму про Тебе всім. Увірую в усі Твої слова! — обіцяв бідолаха у відчаї.
— Гаразд. То відпусти галузку, — мовив Господь.
— Відпустити галузку? Та ж я ще не збожеволів!
І знаєте що? «Три-два-один, двигуни загули...» Полетіли!!!!
Працює на AutoGenCMS 0.2.6