15.05.2013 або день 12079-й
ОК. Будемо вважати вмовили. Принаймні спробувати варто.
Що саме? Писати кожен день бодай щось, як радять отут. Натрапив на цю статтю в RSS-стрічці з блогерської групи в «Кантактах» і чомусь мені здалося, що це цілком реально, незважаючи на те, що я останнім часом взагалі-то трошки розлінився.
Отже поїхали:
-
Куди я зник? (Ну або _майже_ зник.) В відпустку! Вже йде третій тиждень як я валяю дурака і про роботу згадую тільки, коли там щось конкретно загинається і мене «дістають» або коли щось звідти треба мені ;-) Позитивна сторона: я нарешті виспався. Негативна: переважну більшість часу займає якась рутинна псевдо діяльність від якої мозок майже відключається, а тому написати вам щось путяще — нема матеріалу і навіть ідей де б його знайти.
-
Що ж я все-таки робив весь цей час?
- з’їздив в Раковець
- перепаяв погорілі дроти в електроровері на роз’єми живлення 220 від комп’ютера
- покатався горами (власне якраз після цих покатушок я і спав стільки, що кажу «нарешті виспався»)
- вже на цих вихідних поїхав з хлопаками по маршруту Бібрка—Свірж—Унів—Львів. Ідіот! Ноги відвалюються, багажник відвалюється, колесо пробив, знов спалив дроти в ровері, зате фотки класні. Ідіот...
- подивився серіальчик Breaking Bad. Підсів. Чекаю продовження
- цими днями бігав по магазинах. Закуповую необхідне перед наступною поїздкою
-
Які плани на найближче майбутнє? Крим. Як на Крим — народу назбиралося малувато — нас четверо. Але як на тижневий велопохід — добре, що хоч хтось «підписався». Власне сподіваюся, що якраз ця поїздка дасть матеріали щоб писати статті кожен день. Невідомо лише як буде з доступом до internet'у ...
-
Як я рахую свій вік в днях? Не вручну. Хоча... Може варто якось перевірити чи скрипт на тому сайті не збоїть?
-
Чого я взагалі причепився до цих днів? По-друге: тому що це весело. По перше: здається ця ідея подобається людині, котра подобається мені ;-)
-
А що ще? А ще поки я чалапав з магазину в магазин, затарюючись на Крим, в голові крутилися рядки, які ніяк не бажають скластися в вірш, але тим не менш: Знову кудись їду. Без конкретної мети. Ніби тікаю... Але знов беру із собою себе. І знову втекти не вийде. Як же хочеться бодай день відпочити від себе!!!