-
ціна. За вартість комплекту мотор-колесо + літієвий акумулятор можна купити непоганий ровер (кислотні акумулятори від UPS'a брати не раджу — 48-вольтовий літієвий важить 6кг, а кислотних 12-вольтових треба чотири і кожен з них потягне десь на 5кг — в сумі буде 20).
- згадана вже вага. Акумулятор плюс контролер плюс колесо додають до вашого «залізного коня» добрих 11-12 кілограм, тобто збільшують вагу мало не вдвічі.
-
безпека. Те, що ровери в нас крадуть — ні для кого не секрет (те, що міліція не надто рветься їх шукати — теж не секрет). А якщо вкрадуть хороший електроровер — це попандос на вдвічі більшу суму ніж просто хороший ровер.
-
уважність. 90% наших доріг є не дорогами, а просто полосою перешкод. Помножте це на той факт, що водії на велосипедистів «...ложили» і імовірність, що вас затиснуть а то й зовсім зіб’ють значно перевищує імовірність того, що вам дадуть дорогу. Це все завдає чимало клопотів і при їзді звичайним велосипедом. А коли у вас швидкість зростає до 30-40 км/год — треба бути в рази уважнішим і обачнішим.
Тепер трохи про те, як з цим боротися.
З ціною не поборешся — ринок диктує, що вона має бути саме такою. Можливо нові технології і ріст популярності в майбутньому щось поміняють в кращу сторону, але зараз мусить бути так.
З вагою боротися тупо: на велосипедах їздять і кабанчики типу мене — вагою майже в центнер, і дівчата-дюймовочки вдвічі (а то й більше) легші. І на ходових та маневрових характеристиках це ніяк не позначається. Переносити/заносити кудись важче, але це не основне призначення велосипеда. Зрештою час від часу фізичні вправи навіть бувають корисними. Так що качайтеся. А якщо у вас моя комплекція — можете спробувати схуднути — це зменшить сумарну вагу :-)
Питання безпеки я вирішив наступним чином: акумулятор і контроллер (а це не багато, не мало 3/4 вартості електронабору) розмістив у зйомній сумці, яку забираю з собою (кріпиться на багажнику), а за переднє колесо (мотор якраз в ньому) і раму я велосипед прищіпаю тросом.
Безалаберність дорожніх служб і водіїв за межами нашого контролю, тому з ними, як і з ціною, доводиться просто миритися.
Тепер поглянемо на хороші сторони:
-
швидкість. В основному мова йде про швидкість розгону, бо в-принципі 30-40 км/год можна і педалями видобути, але з електродвигуном це значно простіше і ненапряжніше. Завдяки цьому значно спрощується проїзд перехресть, кілець і інших місць, проблемних в плані інтенсивності руху. Якщо без двигуна вам потрібно постійно оглядатися що зайде в голову водіям автівок і куди хто з них буде повертати, то з мотор-колесом все відбувається значно швидше і зрештою можна просто прослизнути «під прикриттям» попутного автомобіля чи краще автобуса (один одного вони помічають значно краще ніж велосипедистів). Ну і в силу цього та інших позитивних моментів, звісно ж, зростає середня швидкість руху.
-
рівномірність навантаження. Мотор-колесо згладжує перепади між навантаженням на ноги при розгоні та при проїзді спусків і підйомів. З ним не треба педалити висунувши язик, коли їдеш під гору, а коли спускаєшся — відбувається зарядка акумулятора, а колесо при цьому пригальмовує — для підтримання швидкості на невеликих спусках варто докручувати педалями.
- а на великих спусках більша вага стає плюсом, бо за її рахунок велосипед краще розганяється і довше рухаєтьсяза інерцією.
-
зростає максимальна дальність поїздки. Проста арифметика: без використання педалей, тобто на повному розслабоні, можна проїхати 30-40км. Тобто якщо ви просто вирішите проїхати скільки можете на педалях, а потім ввімкнете мотор-колесо і зовсім не будете крутити, то отримаєте кілька десятків бонусних кілометрів. Тих самих 30-40 не вийде, бо тепер ви тягнете за собою ще зайвих 12кг навіть на педаляк, але 20-25км — думаю цілком реально. Звісно ж набагато зручніше весь шлях їхати чергуючи чи комбінуючи навантаження на двигун і на педалі, але «від перестановки доданків сума не міняється» — ви все одно проїдете більше ніж на звичайному велосипеді.
Отож, як бачите, навіть мінуси інколи обертаються плюсами, та й плюсів самих по собі не бракує. І то, скажу я вам, хороших таких плюсів.
Тепер розповім що я встиг проїхати моторизованим варіантом:
- Перша поїздка. Мета: основна — спробувати як то воно, другорядна — розрядити акумулятор (він з магазину був заряджений). Відбувалося це все минулої п’ятниці — 19 квітня. Короткий робочий день і гарна погода сприяли. Маршрут: пл. Ринок — Шевченка — «Сільпо» на Рясне — Ряснянська — Брюховицька — назад на Шевченка — Левандівка — Городоцька — Виговського — Володимира Великого — Стрийська — поза податкову на Новий Львів — Навроцького — Зелена — Тарнавського — Архипенка — Руставелі. Батарея остаточно розрядилася на Навроцького (малозаюзана вулиця між Новим Львовом і Зеленою, позаду «Львівхолоду» і «Рукавички», виходить на Зелену приблизно посередині між «Арсеном» і автостанцією на кільці), тобто приблизно на 23-24 кілометрі з загальних 28,5. Та ще й ті 4-5, що залишилися — майже все вниз. Чесно кажучи — поки проїхав Навроцього, то думав, що ноги відлетять. На повністю розрядженій батареї колесо _ТАК_ гальмує, що то просто не до оповідання, але повернувши на Зелену я здогадався вимкнути систему і все стало на свої місця: холостий хід колеса не в режимі генератора досить хороший, хоча зі зрозумілих причин (механізми все-таки крутяться) менший ніж в звичайного. Після цього — зарядка акумулятора. Майже рівно 3,5 години — «як книжка пише».
- Друга поїздка. Понеділок, 22 квітня, день народження вождя всіх часів і народів :-) , а мені треба було швиденько закинути папери з «сільради» на Миколайчука. Маршрут: пл. Ринок — Театральна — проспект Чорновола — Липинського — Замарстинівська — Лінкольна — Мазепи — Орлика — Миколайчука. І назад: вниз на Промислову — Лінкольна — Замарстинівська — Липинського — Чорновола — проспект Свободи — пл. Ринок. Всього 11 з невеличким хвостиком кілометрів.
- Третя поїздка. Знову п’ятниця, знову хороша погода, знову немає причини не поїхати додому казна-як :-) . Їду: пл. Ринок — Дорошенка — Костюшка — Листопадового Чину — Митрополита Андрея — Героїв УПА — Залізняка — Коновальця — Повстанська — Чупринки — Горбачевського — Котляревського — Богуна — Сахарова — Зарицьких — Руставелі. Протяжність — сім з половиною кілометрів.
- Четверта поїздка. Львів—Раковець—Львів. Нажаль велокомп’ютер в колеги на невідомому проміжку шляху вимкнувся і точної відстані я не знаю, але GPS показував 23км між населеними пунктами, тобто протяжність шляху туди-назад десь 45км. В мене також не обійшлося без форс-мажору: при виїзді з Раковця на трасу двигун вимкнувся і вся моя електроніка стала просто зайвими кілограмами. Виявилося, що виною тому моя самодіяльність: для зручності відключення проводів від сумки з акумулятором і контроллером я замість п’яти роз’ємів всі дроти звів на один — взяв роз’єми живлення від погорілих материнської плати та блока живлення (а що ви ще чекали від комп’ютерщика :-) ?) і ці роз’єми не витримали потужності — перегрілися і контакти відпаялися. Довелося зробити позаплановий привал, взяти в руки ножа, повідрізати рештки дротів і скрутити їх напряму. Після цього моторчик віджив і я преспокійно доїхав до Львова. Висновки два: 1 — коли чудиш якусь «самодіяльність» треба прораховувати всі варіанти. 2 — принцип роботи того чим їдеш треба бодай мінімально знати.
Прошу зауважити цікавий момент: останні три поїздки відбувалися на заряді «імені» 19 квітня, тобто проїхано майже 65 кілометрів, а індикатор заряду все ще світиться зеленим! Допомога педалями плюс рекуперація — рулять!
Ну а виглядає це все оь так:
Крім того, що видно (і не видно, бо в торбі) вище на фотографіях, є ще ручки гальм, які автоматично відключають двигун при гальмуванні і PAS-система — регулятор швидкості двигуна в залежності від швидкості педалювання. Ручки гальм в мене суміщені з перекидкою ланцюга, тому їх поміняти на «електрифіковані» неможливо (та й не дуже треба, судячи з досвіду), а з PAS-системою возні багато, але її я згодом таки поставлю чисто щоб спробувати як вона веде себе в залежності від положення перекидок: адже кріпиться вона на зірочку з педалями і засікає не швидкість обертання колеса, саме швидкість обертання педалей.