Фільм за мотивами відмомї казки Вільгельма Гауфа. Знятий студією «Таджикфільм» у 1983 році, тому нажаль жодного впізнаваного актора в кадрі немає, зате східний колорит таджицькі атори передали якнайкраще.

А ще — в фільмі хороша музика. Його взагалі з чистою совістю могли б назвати музичним фільмом, а пісня «Дорогою добра» надовго стає нав’язливою мелодією, яку можна наспівувати і насвистувати цілиим днями.

Хороший американський фільм (а таке не надто часто трапляється), про те, як діти вигадали свою країну і пригоди в ній. Незважаючи на назву, нічого спільного з бітами комп’ютерними чи бейсбольними там немає.

Реальні події в школі і вигадані пригоди в Терабітії мають дивні взаємозв’язки. В цілому фільм закінчується непогано, але трохи сумно.

Його варто подивитися хоча б за діалог:
— Мій батько каже, що телевізор вбиває клітини головного мозку.
— Багато твій батько розуміє. От ми дивимося телевізор кожен день.
— Воно і видно.

Цей фільм весело дивитися перечитавши збірник анекдотів про Штірліца. Звісно ж насправді спочатку був фільм, а потім — народна творчість в вигляді анекдотів і навіть комп’ютерної гри, але в такому порядку не смішно ;-)

З гумористичних моментів, що стосуються цього фільму, згадується фрагмент виступу Задорнова, про те, як цей фільм анонсують в Прибалтиці: «Фільм про те, як радянські розвідники заважали німецьким військам»

Ще б незле було знайти десь український перегляд, виконаний студією Пономарьова «З ранку до ночі», але з цим на просторах Internet'у чомусь проблеми :-(

Схоже я знов дістав «чарівного пендаля», який заставив мене багато чого переосмислити. І все, що я вважаю проблемами, принаймні має якусь імовірність вирішення, а буває і гірше...

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

охочі «тяпнути», так що краще на це просто розраховувати

Зрештою «напитися в зюзю» і просто випити чарчину під шашличок, це — «две большие разницы», головне контролювати, щоб друге не перейшло в перше

Happy birthday, начебто

Десь приблизно тиждень тому виповнилося два роки, як я розпочав цю писанину. До цієї дати блог підійшов в другій своїй «інкарнації», змінивши дизайн, CMS та назву. Ніби відлуння нового девізу «Бути адекватним нудно!» — повна каша в мозгах, в житті...

Чужа ніч, чужий Львів.
Все не так, окрім снів.
В самоті між людей
Ні надій, ні ідей.

Вимкніть ніч цю чужу
Без ідей і надій!
Вимкніть світ, у якім
Ти чужа,
А я — твій

Чарівна зимова казка, яка стала майже таким самим обов’язковим атрибутом новорічних свят як і приснопам’ятна «Іронія долі». Трохи сатири на бюрократію, трохи магії, історія любові і все це приправлене чудовою музикою і плеядою зірок кіно в ключових ролях.

Є в мене зі студентських часів в загашнику пам’яті одна фраза: «Тому, що це весело!». Той, хто це сказав напевно б дуже здивувався, що я запам’ятаю саме це, але саме про цю особистість насправді досить яксраво я пам’ятаю лише ці слова і ще одну виходку, яка могла б абсолютно точно характеризуватися цією ж фразою, якби не вираз обличчя...

Коротше кажучи: хочете вірте, а хочете — ні, а сумасбродність ідеї для мене є достатнім фактором, щоб приступати до дії.

Це був вступ, а тепер, власне, до суті:

Хто робив біль-менш серйозний ремонт, той знає, що електричні розетки та вимикачі (може не всі, але мені завжди траплялися саме такі) продаються відразу з одинарними рамками і якщо ви їх хочете поставити на стінку в рядок, то для цього потрібна додаткова рамка на 2, 3, 4, чи скільки там треба місць, а одинарні, відповідно, залишаються як відходи.

Виглядають вони ось так: