Космач — 2011

День перший

Першим на черзі був Косів. Потрапляли ми туди в суботу — якраз в базарний день на відомому сувенірному ринку на околиці Косова в с. Смодна. Поки всі досипали в автобусі я вирішив чимось на ньому затаритися і почимчикував на пошуки. Самостійно знайти ринок мені не вдалося (Більше того — я ще й якогось торгаша-неаборигена в протилежну сторону скерував зі словами «та ніби десь там». Ото чувак певно згадував мене незлим тихим матом :-) ). Але з допомогою місцевих жителів я все ж розвернувся в потрібну сторону і невдовзі вже вивчав асортимент.

Очі розбігалися від найрізноманітніших сувенірів, вуха мерзли від морозу, а в животі щось почало бурчати.«Двінок другу» на тему сувенірів був безрезультатним — моїм домашнім нічого схожого не було потрібно, тому я зайнявся рештою проблем — купив шерстяну шапку і печенька.

Згодом виявилося, що схожа ситуація і в моїх супутників — найекзотичнішою покупкою на базарі виявився пакет тютюну і папір для самокруток.

Пункт «базар» себе не оправдав, шукати де ж в Косові є той розрекламований водоспад ні в кого не було бажання, тому досить швидко ми рушили в Шешори — де там водоспад ми знали прекрасно і, як завжди, знайшлося декілька охочих скупатися. Температура «за бортом» мене на такі подвиги не надихала, тому я обмежився лише спостеріганням і знимкуванням дійових осіб і околиць.

Далі в планах були скелі Довбуша за Шешорами, але погода різко зіпсувалася і ми поїхали напряму в Космач (чим трохи додали клопотів господині хати, п. Ані, котра ще не встигла спровадити попередніх гостей, бо чекала нас тільки надвечір).

Ситний обід і «огорячительні» напої суттєво підняли нам настрій і ми пішли бродити околицями «хто в ліс, хто по гриби». Зрештою не змовляючись зустрілися на півдорозі до криниці з залізною водою, дочалапали туди, попили води і ковзаючи по засніженій траві спустилися назад до хати.

«Похід в баню» «в Космачі», «без пригод» — поняття несумісні, але, оскільки я ньому участі не брав, то краще хай детальніше розкаже хтось інший — я в цей час сушив шкарпетки на електрообігрівачі, регулярно вмикав вилітаючі пробки і бренькав на гітарі стандартні акорди з листка—шпаргалки, який знайшов між роздруківками популярних пісень.

Вечеря була значно веселіша ніж обід, але це відноситься до пригод з банею, тому не буду наперед розкривати карти.

День другий

За сніданком основною темою був вчорашній похід в баню, тому від сміху мабуть прокинулося пів села :-)

Трохи згодом пані Аня повела нас на космацькі скелі Довбуша, по дорозі заодно показала обійстя, де загинув Олекса Довбуш і розказала цілу купу легенд і історій про нього і взагалі «про жизнь».

Забув сказати: сніжило ще й вночі, тому до скель Довбуша ми йшли вже не просто по притрушеній траві, а по снігу. Звісно ж не обійшлося без сніжок і струшування гілок одні на одних :-)

Вдосталь налазившись по скелях і навкруг них ми рушили до хати і «першоприхідці» відразу ж приступили до приготування шашлика. Таким чином поки нарешті хто пішки, хто конем, а хто попутками ;-) добралися до хати, шашличок вже був готовий і всі посідали обідати. По обіді — екстрений збір і дорога назад.

Про дорогу назад я теж мало знаю, бо користуючись тим, що в мене якраз почалася відпустка, я вийшов в сусідньому селі і подався в гості до родичів.

P.S. Щойно дойшло: треба було прикрутити якусь фотогалерею і викласти фотки.