Кумедні випадки в мандрівках

Перша історія розповідає про далекі часи, коли на автостанцію Воловця ще заїжджали автобуси і були то не малокаліберні «Богдани», а сорокамісні ЛАЗи з нормальними багажними відсіками і були на горі Стій не руїни і купа металобрухту, а здоровенні кулі — антени радарів протиповітряної оборони.

Саме тоді — 1997 року — зібралися випускники фізико-математичного ліцею (або як гласила записка в триангуляційному знаку на Магурі-Жиде «група приколістів фіз-матліцеїстів») в гори.

Після першої ночівлі і сніданку виявилося, що з кількістю приготованої їжі ми трішки перестаралися і в процесі її викидання під найближчий кущ відбувся наступний діалог:
— Нічого... Птічки з’їдять...
— Кузя, свині не літають!

Яка фраза стала крилатою здогадайтеся самі...

Друга історія вже принаймні з нашого тисячоліття, сталася зі студентами університету Франка, а от ще державного чи вже національного — не пригадаю.

Електричка до Славського. Квитків в касі, як завжди, ніхто не брав. Підходить контролер (чи як він там правильно на залізниці називається) і починає рахувати:
(контролер) — Так...по студентському до Славсько гривня п’ятдесят...на сім чоловік то буде...
(студент) — Сім п’ятдесят...
(контролер) — Сім п’ятдесят... Давайте сім п’ятдесят...

Третя історія — відразу за кілька місяців після другої з тією ж компанією, а мо’ й трохи більшою.

Зі Сколе до Стрия треба було їхати автобусом, бо наступна електричка мала бути невідомо коли. Автобус приїхав неслабо так «нафарширований», але нас студентів то не дуже хвилювало — спочатку частина зайшла на передні двері, одна з дівчат пробралася аж до задніх дверей, відкрила їх і туди зайшли всі решта. Важливий нюанс: до задніх дверей пробралася лише одна людина, а всі решта, хто ввійшов на передні двері думали, що ми залишилися і будемо добиратися електричкою. Тому на запитання водія «студенти, скільки там вас?!!» хтось не задумуючись відповів «вісім!» і передали гроші за вісьмох пасажирів. Водій відчув неладне і з сердитим бурмотінням «як вісім?» вийшов з кабіни, зайшов через передні двері і почав перераховувати. Нарахував, як не дивно, вісім... Потім зайшов на задні двері і знову нарахував вісім чоловік.

Получилося «тут вісім і там вісім... вісім!»

А остання (наразі) кумедна пригода сталася порівняно недавно в славнозвісній Мукачівській електричці по дорозі до Воловця.

Якщо мене не підводить склероз, то в Славсько майже цілий вагон зайняли учні львівської Малої Академії Наук. Крім всього решта хлопці і дівчата співали пісні і дойшла черга до тогочасного хіта гурту «ТіК» — пісні «Олені». Як пояснити, що контролери ввійшли якраз на моменті «...мене задовбали трамваї і колії, кондуктори-дибіли і профілакторії...» — ну напевно так зірки склалися... Факт того, що після цієї строфи дітиська помітили хто ввійшов і на кілька секунд замовкли. А потім цілий вагон... ні не сміявся, а просто дико ржав! Не варто й говорити, що перевірка проїзних документів була безповоротно дискредитована і панове перевіряючі покинули вагон дуже швидко.

А у Вас які курйози траплялися? Пишіть!