Кілька слів про книжки

Щоб довго не гадати я просто взяв зі своєї полиці декілька книжок, які видані в той час, коли я більше читав і порівняв їх ціни з сучасними.

Ліричний відступ. На селі сусід моєї тітки тримав коней. Само собою не для краси, а для роботи: орав, боронував, возив сіно... В буремні дев’яності роки він ніяк не міг зорієнтуватися в ціні своїх послуг, тому, коли торгувався, постійно перепитував: «...а скільки то буде буханок хліба?»

До чого це я? А до того, що і в ті «книжні» часи і в часи «комп’ютерні» в мене є улюблені ласощі — морозиво, тому ціну книжок я буду порівнювати «в морозивах». Само собою тодішні і теперішні ціни на морозиво я чудово знаю :-)

Перша книга — художня — А. Шклярський «Томек на стежці війни». Ціна 1987 року: 12 морозив. Ціна 2012 року: 31 морозиво.

Друга — технічна — Б.Керніган, Д.Рітчі «Мова програмування Сі». Ціна 1985 року: 8 морозив. Ціна 2012 року: 33 морозива.

Продовжувати марно... Тенденція та ж: книги подорожчали в 3-4 рази. Напрошується сумний висновок: книгу вбивають самі ж видавці, ставлячи неадекватні ціни. Чому я кажу «неадекватні»? Та тому, що ксерокопія того ж Кернігана-Рітчі обійдеться вам лише в 14 морозив. А промисловий друк — він же має в рази нижчу собівартість ніж одинична копія!!!

Залишається лише сподіватися, що бодай зараз — після прийняття дурнуватого мовного закону — нашим українським видавцям «прийде голова по розум» і вони все-таки зроблять українську книгу популярною.

А ще в мене є мрія з області фантастики: щоб з головою почали дружити наші політики і не про©ирали скажені гроші на листівки, біг-морди і рекламні ролики, а рекламувалися добрими справами — спонсоруванням того-таки видавництва книжок, наприклад. І даю чесне слово: якщо побачу толкову українську книгу з написом «Видано за кошти прогресивної соціалістичної партії України» — проголосую за Конотопську Відьму, бо книга — то є діло!