Point of no return

Раніше ідея поділу України мені категорично не подобалася. Я вважав, що у всіх її куточках живуть одинакові українці, всюди творилася якась частина спільної історії. Сьогодні я зовсім не проти послати к бісовій матері людей, які вважають гниду, що пролила кров законним президентом. На мітинги виходять, якісь звернення плодять зі змістом «вєрним путьом ідьош таваріщ». Не хочу я цих людей вважати співвітчизниками.

Бандера — герой, Янукович — бандит! Всі, хто має іншу думку — йдіть до сраки!
 

Серед петицій до американського конгресу мені не сподобалася одна — з проханням вводу американських військ для зміщення режиму Януковича. Я вважав, що ми маємо самі цього добитися. Сьогодні мєнти і кагебісти за грошову подачку лижуть «регіонам» сраку і безпредєльнічають, армія «не мычит не телится», а інших структур здатних реально захистити людей в нас нема. Так: кормити солдатів «дяді Сема» — не комільфо, але це краще ніж кормити своїх безпредєльщиків.
 

До недавнього часу я вірив, що в нас є лідери, які здатні зорганізувати маси і змінити щось в кращу сторону. А зараз вважаю, що з тих всіх «очільників» толку менше ніж з якого-небудь Ляшка чи Корчинського.

Я взагалі офігєваю з «офіційної частини» цього майдану. Вперше я припух, коли почув, що «на майдані не потрібні бійці і спортсмени, а потрібні лідери і організатори». Це при тому, що регулярно набігали тітушки. Після першого нальоту беркутні «ідеолухів» трохи попустило — з’явилися барикади, зорганізувалася самооборона. І що далі? Два місяці концертів. Таку ж вашу мать! А виступи зі сцени взагалі нагадували комедію «Чорний рицар» з Мартіном Лоуренсом. І-і-і-і-і-і-н-н-н-ґланд!

Аж тепер, коли загинули люди, вони спохватилися, нарешті пообіцяли лідера визначити, якусь там раду створили. Курча гичка! А чого не можна було це зробити зразу: альтернативна рада, альтернативний кабмін, чітко визначений лідер, заява про нелегітимність банди Януковича, авторитетні в своїх колах силові альтер-міністри, які могли б схилити на свою сторону міліцію і армію. Може тоді б Яник не ризикнув активно мєнтів підключати, а від тітушок відбилися б. Взагалі: було б з чим рахуватися.

Ні... Ходили один поза одного...
 

Коротше: жопа. І подихати не хочеться і з життям таким, як воно є зараз, щось круто не те. І будь тут мудрим....