Ті, хто зайшов на наш сайт не вперше помітили зміни в дизайні. Це сталося з двох причин: по-перше попередній шаблон був досить невдалою спробою відтворити шаблон Castlelab від Joomla 1.6, на якій я робив перші спроби запустити цей блог. Цей же — повністю витвір моєї уяви (наскільки здорової — судити Вам :-D ). Ну а другою причиною були зауваження в гостьовій книзі і в особистому спілкуванні про те, що кольори попереднього шаблону були місцями недолуго скомпоновані. Там же я зауважив, що дизайнер з мене ніякий, але дещо пізніше вирішив, що якщо «бути простішим», то можливо щось з того і вийде.
Отже я не став придумувати ніяких розмальовок і зупинив свій вибір на безпрограшному варіанті «чорним по білому». Правда, потягнула мене нечиста зробити оту гнуту трубу, яку я спочатку задумував як лінію.
Приступати до вирішення будь-якої задачі я звик попередньо написавши, а в даному випадку ще й намалювавши всі свої задумки на папері. Так от там все виглядало досить зрозуміло і я вявся реалізовувати свій план. Найцікавішою частиною була задача намалювати розділяючу лінію красиво. Спочатку я звернувся з цим питанням до свого брата, який дружить з PhotoShop’ом набагато краще ніж я, але виявилося, що розмальовувати PhotoShop вміє чудово, а от малювати — поганенько. Довелося шукати щось в своєму Linux’i, що могло б намалювати гладеньку акуратну криву по заданих точках. Першою потрапила під руку програма роботи з векторною графікою Inkscape, яка і стала останньою, бо чудово справилася зі своєю задачею.
Проте звичайна монотонна загогуліна мене не влаштовувала і я повернувся до брата і PhotoShop’a, де ми без проблем підібрали підходящий ефект, а заодно і поміняли дизайн логотипа під новий стиль. Тепер щоб все було красиво в мене було два варіанти: зробити з загогуліни конячого розміру зображення і підсунути його як фон цілої сторінки або порізати її на шматочки і кожен покласти на своє місце. Другий давав мені більше свободи при компонуванні всіх решта блоків сайту і я зупинився на ньому.
Якби ж я тільки знав що мене чекає....
Різати на шматочки і складати їх в каркасі шаблону я почав на тому ж комп’ютері з PhotoShop’ом, тобто у операційній системі Windows. Це виявилося доречним, бо там був Internet Explorer (судячи з Гуглової аналітики Ви, мої читачі, досить частенько його використовуєте). Крім нього були ще Opera та Google Chrome i не було більш звичної мені Mozill’и. Так от, коли я почав складати шматочки докупи, то Хром і Опера дуже добре зрозуміли що я хочу, а от IE чудив на кожному кроці! Чим думали його розробники, коли закладали саме такі алгоритми відображення компонентів — науці невідомо, але я був в повному ауті, коли виявив, що параметри ширини і висоти комірки таблиці він ігнорує при відображенні самої таблиці і розтягує її як йому заманеться, а от при розміщенні в ній картинок вирівнює їх саме по заданих (але недотриманих ним!) параметрах:
клітинку на 40 пікселів він розтягнув мало не вдвічі, але при цьому вирівнювання зображення по правому краю чітко малювало картинку в позиції 40 пікселів!!!
Я вже, бува, думав кинути цю затію і повернутися до варіанту з великим зображенням, але раптом мені вдалося побороти цього йолопа трошки помінявши розміщення блоків. Далі проблем не було — Хром з Оперою успішно «з’їли» все, що я наготував Експлореру, а коли я остаточно доробляв шаблон на Linux’i, то заодно перевірив, що і Mozilla «бачить» його саме так, як я хотів.
Тут і казочці кінець, а хто дочитав — ПОВИКИДАЙТЕ ГЕТЬ INTERNET EXPLORER’и, бо на наступний раз я з ним точно шизануся :-)
Працює на AutoGenCMS 0.2.6