Чому я користуюся Linux'ом...

я постійно забуваю що там де налаштовується! Його ж налаштував один раз і більше туди не лазиш, інша справа Windows — там нічого довго не працює само по собі, включно з самою операційною системою і постійно потрібно щось поправляти, тому коли знайомі запитують мене що і як, то ключі реєстру Windows я згадую майже моментально, а от про конфігураційні файли Linux’a постійно треба щось підчитувати в інструкції.

Досить іронії — перейдемо до справжніх недоліків (а Ви думали, що я буду тільки хвалити — не дочекаєтеся — Linux мені операційка, та істина дорожча :-D ). Вони є і, більше того, для когось можуть бути серйозною проблемою.

1. Драйвери. Довший час виробники розглядали Linux лише з точки зору серверної ОС, яка на комп’ютері середньостатистичного користувача практично не з’являється, а тому драйвери до «ширпотребівських» пристроїв під нього просто не робили. Зараз картина, на щастя, міняється на краще, але якщо у Вас завалявся відносно старий TV-тюнер, принтер або ще якийсь прибамбас, а Ви вирішили поставити собі Linux — не дивуйтеся, що вони можуть не запрацювати. Якщо ж у Вас все обладнання досить сучасне, то максимум, що Вам доведеться зробити — стягнути драйвери з сайту виробника. Та й то рідко — більшість пристроїв працюють просто «з коробки».

2. Програми розпізнавання тексту. Стандартом де-факто в цій царині вважається програма FineReader, виробники якої зробили версії під Windows та MacOS, а от під Linux ніяк не зберуться. Альтернативне програмне забезпечення під Linux є, але розробляється здебільшого англомовними командами і з кирилицею практично не працює. Є, правда, програми побудовані на принципі навчання, але найвдаліший проект Clara OCR «завмер» у 2009 році і не подає ознак прогресу.

3. Специфічні програми. Здебільшого це різного роду бухгалтерії, клієнт-банки та вузькоспеціалізовані програми розроблені на замовлення. Дуже часто їхня інтеграція з продукцією компанії Microsoft настільки тісна, що змусити працювати їх в іншій операційній системі нереально. З цим успішно і не дуже боряться різні емулятори, але трапляються і безнадійні екземпляри.

4. Ігри. Їхні розробники часто теж не вважають користувачів Linux’a своєю аудиторією. Користувачі Linux’a ж в свою чергу успішно ламають ці стереотипи за допомогою тих же емуляторів, правда на цей раз не лише Windows’a, а й Sony PlayStation, XBox та інших. Якщо Ви полюбляєте ігри, але не знаєте чи зможете побавитися в свою улюблену в Linux’i, то Вам варто переглянути сайт LinuxGames — якщо її запустили під Linux’ом, то про неї обов’язково там напишуть.

Так як супер-пупер специфічного «заліза» в мене нема, реферати студентам я не пишу, в бухгалтерії — ні в зуб ногою, а останні ігри які мене справді цікавили був перший StarCraft і Descent-2, то жодних застережень проти Linux’a в мене немає, а причини встановити його є. Їх я і опишу серед переваг :

1. Драйвери. Так, так! Я не жартую і не знущаюся! Просто якщо у Вас більш-менш росповсюджені комплектуючі та периферійні пристрої, то з великою імовірністю все буде налаштовано відразу при інсталяції. Справа в тому, що драйвери в Linux’i пишуться не під специфічний пристрій, а під чіп, шину, протокол і т.д. Таким чином будь-яка флешка це диск на шині USB, який працює по протоколу SCSI — просто, зрозуміло і універсально, а тому Ви ніколи не побачите «Обнаружено новое устройство...» і всієї подальшої ахінеї — флешка є флешка і підключали Ви її раніше до цього комп’ютера чи ні — немає ніякої різниці. (На перших порах було навіть весело спостерігати, як скептично настроєні власники фотоапаратів з якими вони нічого не могли зробити без спеціального драйвера, стояли в шоці, коли я спокійно читав фотографії з їхньої техніки без жодних «танців з бубном»)
Флешки і фотоапарати — це лише найяскравіший приклад, а загальний принцип стосується всього обладнання, тому проблеми виникають дуже рідко, а якщо й виникають, то їх можна вирішити «походом» на сайт виробника (правда, якщо нема драйвера мережевої картки, то доведеться туго, але таких я не бачив вже роки 3-4 — все-таки Linux з мережами дружить).

2. Віруси. Точніше їх відсутність, принаймні в реальному житті. Тут період непопулярності Linux’a зіграв йому на руку — основні зусилля шкідників були спрямовані на Windows (та й досі залишаються), бо там були найсприятливіші умови — велика цільова аудиторія, програми в яких ніхто не може розібратися і ціла купа прогалин в безпеці самого ядра операційної системи. Linux від цього всього захищений набагато сильніше, оскільки більшість програм під нього мають вільнодоступні вихідні коди, в яких заховати щось шкідливе просто нереально. Натомість готові програми зазвичай росповсюджуються виробником дистрибутиву, а відтак і контролюються ним (хто б шкодив своїй репутації). Певні типи вірусів все ж зрідка трапляються, але під Linux існують всі популярні антивіруси плюс ще кілька своїх. А кількість шляхів проникнення вірусів і хакерів дозволяє скоротити наступний пункт.

3. Контрольованість. Під час установки системи і в подальшій роботі Ви можете встановити або вилучити майже будь-яку її частину. Взагалі найбільш прийнятним варіантом вважається алгоритм дій «не потрібно — не інсталюй». Якщо у Вас немає якогось програмного забезпечення, то у Вас немає і ризику, що через його слабкі місця проникне вірус чи зловмисник. Крім того більшість функцій можна виконати за допомогою більш ніж однієї програми і у Вас є вибір, що саме інсталювати — якщо якась з програм має прогалину в безпеці можете скористатися її аналогом. Погодьтеся це кардинально відрізняється від підходу Windows, де відразу інсталюється весь МОЖЛИВО потрібний функціонал, а потім видалити будь-яку частину — нереально.

4. Великий набір програм «з коробки». Відразу вставивши диск з Linux’ом Ви отримуєте такий вибір програм, який дозволить перетворити Ваш комп’ютер у що завгодно — від простого офісного робочого місця до студії відеомонтажу чи доменного сервера компанії. Якби це все довелося перебирати при установці суцільним списком, то десь за день можна розібратися. На щастя виробники дистрибутивів пожаліли нас з Вами і погрупували програми по категоріях та попридумували сандартні конфігурації для найросповсюдженіших випадків.

5. Простота налаштувань. Більшість програм налаштовуються за допомогою звичайних текстових файлів, рідше — за допомогою структурованих xml-файлів. Це дозволяє досить зручно читати настройки, які майже завжди містять біля себе коментар, також можна дописати свої коментарі, а для найросповсюдженіших задач часто достатньо просто скопіювати готове рішення з Internet’y. Це зовсім не заважає наявності цілої купи графічних конфігураторів, яких, як Ви розумієте, для однієї програми може бути декілька — вибирайте на свій смак!

Так що, якщо Ви хочете просто і спокійно працювати за комп’ютером — ставте Linux. Якщо хочете ще й комфортно — купляйте Macintosh :-D