Літо набрало обертів, температура за вікном, буває, перевалює за позначку 30 градусів, здавалося б яка тут може бути застуда, але чомусь застуджених людей навколо не менше ніж взимку, восени або навесні. Давайте подумаємо чому так відбувається і як цього уникнути.

Втретє чи вчетверте перечитую книжки з циклу «Лабіринти Ехо». Ржу як кінь. Спочатку хотів накидати цитат, але вийшло б дуже багато тексту. Всім хто любить жанр фентезі і бажає підняти свій настрій — рекомендую заглянути сюди:

Трохи мене робота не відпускає написати Вам щось хороше, тому буду писати про роботу ;-)

В одній зі статей я вже описував як мені довелося побавитися з обмеженням швидкості. Але добрі користувачі і після цього не забарилися влаштувати мені «щастя» і на цей раз їм це вдалося зробити з допомогою кількості з’єднань до проксі-сервера. Особливо тішить те, що я бачу статистику хто, коли, куди стукався і що стягнув. І виявляється, що є чимало людей, які в той чи інший спосіб перетворили своє робоче місце на Internet-кафе: хто радіо слухає, хто фільми дивиться, хто в соціальних мережах «шариться» і таке інше. Найвеселіше, що я не можу просто заборонити доступ до цих ресурсів, бо частині цих людей справді потрібно працювати з мас-медіа.

От в мене і виникає дурна думка: якщо я не можу нормально вирішити питання технічно, то можливо його можна вирішити адміністративно? Один колега подав мені ідею: публікувати статистику доступу на офіційній web-сторінці установи і нехай всі бачать хто чим займається.

Фразу, яку я обрав за назву статті, я прочитав сьогодні зранку десь на безкрайніх просторах Inernet’y. Спочатку я не надав їй значення, але до кінця дня я зловив себе на тому, що лише за сьогодні мені неодноразово траплялися підтвердження цього афоризму.

В останні декілька днів і тут, і на дружньому блозі Vorobus’а була помічена паранормальна активність двійників і просто флудерів. Не знаю як пан Vorobus, а в мене на блозі я не дозволю гадити в мої думки. Тому відсьогодні перегляд і написання коментарів доступні лише зареєстрованим користувачам.

Зареєстрованим користувачам обіцяю мінімум цензури — вона буде лише в надзвичайно хамських випадках. Якщо Вам справді є що сказати — ласкаво просимо!

Втретє перечитую досить цікаву книжку, одного ніби недурного чувака і звернув увагу на такі слова:

...сучасна цивілізація дедалі більше втягується у системну кризу, занурюється в тотальний хаос. Найімовірніший сценарій вже недалекого майбутнього передбачає обвальне накопичення цивілізаційних суперечностей, болючий розпад імперій і поліетнічних утворень, нестримне зростання ідейного, політичного і технологічного хаосу, дестабілізацію глобальної економіки і остаточний розпад системи міжнародної безпеки, «розповзання» соціальної тканини і локальні екологічні катастрофи.

«Ну і що?» — скажете Ви — «Що тут такого, що ми не бачимо кожного дня по телебаченню чи не читаємо в газетах?». А те, що ці слова написані в 2003 році, коли до економічної кризи ще було як свині до неба — її ніхто і в страшних снах не бачив, а тут Вам нате «дестабілізацію глобальної економіки».

Екологічні катастрофи теж ставалися і раніше, але, погодьтеся, останнім часом їхня кількість просто зашкалює — від масових підтоплень і до різних землетрусів, цунамі та ураганів. Кожного року по два-три, а то і більше серйозних інцидентів.

В плані політики теж все сходиться: що таке політичний хаос ми чудово відчуваємо навіть на власній шкурі, не кажучи вже про те, що твориться зараз в світі. Система міжнародної безпеки теж вже дискредитувала себе, коли стала прикриттям для банального силового захоплення природних ресурсів (спочатку Ірак, зараз — Лівія).

Все настільки чітко передбачено, що зараз залишилося тільки робити ставки хто швидше розвалиться — ЄС, США чи Російська Імперія.

Походу світ дійсно котиться в тартарари...

Кілька днів тому я писав статтю для проекту по мобільних технологіях, матеріалом для якої став мій власноручний тест телефона Motorola CLIQ XT. Загалом матеріал вийшов досить похмурий, але виною тому не якісь там недоліки Android’a чи дизайну пристрою, а надзвичайно недоречний набір установлених за замовчуванням програм.

Особисто я під руками хотів би мати:

Вітаю!

Це перша стаття, яка розпочинає наше з Вами спілкування. Відсьогодні я буду розповідати на сторінках цього блогу щось цікавеньке, а Ви, сподіваюся, будете висловлювати свої думки щодо моїх статей і подавати ідеї для них.