До нормальної статті щось руки не доходять — відсипаюся після Горган. Тому напишу про все потрошки — такий собі дайджест...

Ну може ще щось в голову стукне поки писати буду...

На тему халяви в Inernet'i я вже колись писав. Час від часу мене «пробиває» пошукати щось таке свіженьке, а тут ще й дядя MTC допоміг — прислали СМСку, що в мене є якась-там фігня, якщо я зареєструюся на сайті Pokupon.

Насправді та СМС-ка прийшла мені трохи давненько, але тоді я не надав тому значення, а зараз, коли дійшли руки, то вирішив все ж подивитися що там і до чого.

Багато в житті зустрічається дивного і непоясненого і часто нам доводиться просто-напросто у щось вірити і щось додумувати.

Але так само часто буває і навпаки: ми готові «зуб дати», що точно знаємо і бачили, і в книжках читали про ....., а насправді виявляється, що все це — міф, красива вигадка, романтична легенда.

Отже давайте спробуємо розібратися, що з категорії «це всім відомо» насправді є вигадкою.

Якщо хтось цікавився цінами на житло, то знає, що середньостатистична людина має таку зарплату, що зможе дозволити собі купити квартиру тільки якщо буде збирати на неї років так 50, якщо попри то ще щось їсти купляти. Єдиний більш-менш прийнятний варіант — кредит. Тоді квартиру Ви маєте відразу, а наступні 50 років думаєте де взяти гроші на їжу.

Щоб ситуація не була такою плачевною наша держава придумала різноманітні програми сприяння молоді в житловому питанні. Всіма ними займається «Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», який має свої регіональні управління в кожній області. Львівське знаходиться за адресою Винниченка 8 на третьому поверсі, але вивіска є лише всередині будинку, а так — орієнтуйтеся по вивісці «Ратуша» — редакція цієї газети знаходиться в тій же будівлі.

Право на отримання кредиту на пільгових умовах у Вас є якщо Вам не виповнилося 30 років і два роки назад я «якраз встиг». Тепер розкажу Вам все що про них знаю і думаю.

А може і місяця...

Отже розказую в чому прикол: сьогодні на День Незалежності зібралися ми невеличкою компанією погуляти по місту, послухати концерти, пивка попити — одним словом відпочити. І от коли вже всі розійшлися (вже навіть не в сутінках, так порядно стемніло) і залишилося нас лише двоє ми побачили акцію організовану громадською організацією «Батьківщина молода» — запуск небесних ліхтариків.

В-принципі самі ліхтарики в нічному небі виглядали досить прикольно, але так сталося, що при запуску два з них зачепилися за гілки дерева. Оскільки ліхтарики були міні- повітряними кульками, то всередині них горіло полум’я і могла статися пожежа. На щастя вони просто погасли, а організатори перемістилися подалі від дерев і останні ліхтарики запускали вже по досить безпечній траєкторії.

Але я відволікся від суті розмови: коли невдало запущені ліхтарики на дереві погасли ми зустрілися ще з одним знайомим — членом «Батьківщини молодої», який приймав участь в запуску і слідкував за розвитком ситуації з тим деревом. Хлопака дуже переживав за ситуацію, а той мій колєґа з яким ми вже направлялися по хатах його і питає:

— А ті панталони не горять?

Мабуть кожна людина має якісь ідеї щодо того як можна би було заробити десь «наліво» копійчину-другу, але дуже багатьох відлякує перспектива спілкування з різними перевірками, оформлення різних документів, звітів, різноманітні процедури реєстрації і інше бюрократичне багатство, яким нас щедро забезпечили наші законодавці.

З іншої сторони — якби контролювали всіх і вся, то в нас половина держави працювала б в контролюючих органах.

Отже давайте розглянемо варіанти, коли ж саме ми можемо покласти грошики в кишеню і не перейматися спілкуванням з різними інстанціями.

Якихось супер-пупер-глобальних прикладів я наводити не буду, розповім лише про декілька моїх походів в аптеки.

Картинка перша. Кінець весни. Цвіте все, що може. Починаю пчихати як скажений — йду в аптеку за ліками від алергії. Найближча — велика державна аптека з рецептурним відділом і цілою купою поличок з різними коробочками. Діалог з працівниками:

— У Вас є «НайпростішийЗасібВідАлергії"?
— Є, але «дитячий». Будете пити по дві таблетки...

Мене неслабо плющило і довелося взяти що є. Через день-два, коли закінчилися ці таблетки, по дорозі на роботу зайшов в комерційну аптеку. Діалог там:

— У Вас є «НайпростішийЗасібВідАлергії"?
— Є. Вам «дитячий» чи «дорослий»?
— «Дорослий».
— Будь ласка.

А різниця в ціні — зовсім не в два рази.

Та знаю я англійську, просто фільм «Брат-2» мавпую...
Мені справді потрібна Ваша допомога. Я вже писав раніше про Блогобитву — конкурс організований сайтом "Український інтернет".
В другій Блогобитві, з легкої подачі Vorobus’a, бере участь і цей сайт. В чвертьфіналі голосування було більш-менш рівним, я стабільно тримався на другій позиції, зіпсути становище могло хіба рішення суддів, ну але на то не було б ради... От я і не особливо дьоргався — так закинув в «Кантакт» лінк, щоб більше народу прийшло, але без агітації...
Коротше кажучи я потрапив в півфінал. А тут почалися сюрпризи. Для початку мені попався суперник, який в чвертьфіналі набрав найбільше голосів — TROOOLL. Мене на початку навіть здивувало, щоBAN почав лідирувати (а станом на вчорашній вечір результат був близько 60%, а може і більше). Але хороші новини мене розслабили і я не заглядав туди до сьогоднішнього вечора. Подивився на стан справ і припух... Сьогодні близько пів четвертої по обіді той троль сказав, що тільки роздуплився, а на сьому вечора в нього вже (якщо в мене з математикою все гаразд) 55 голосів проти моїх 18.

Друзі!!! Відвідайте, будь-ласка, сторіночку http://ukr-net.info/2011/07/18/blohobytva-2-pivfinaly/ і відновіть справедливість — проголосуйте за кращий сайт (я вважаю, що це мій ;-) )!!!
Мішок гречки обіцяти не буду, зате можу пообіцяти, що статті і надалі будуть лише цікавими :-) .

Свіжа сценка сьогодні з перехрестя вулиць Князя Романа та Фредра: перед світлофором стоїть колєйка машин, їх на досить порядній швидкості по зустрічній полосі переганяє «льотчик №1», очевидно з наміром повернути на Фредра. В цей час світлофор перемикається на зелене і з колєйки машин, не озираючись, вирулює «льотчик №2», якому, швидше за все, хочеться обігнати всіх і вся і повернутися в колєйку якомога ближче до «Коня».

Можна в Канаду... Також підійде Мексика, Венесуела, Бразилія, Парагвай... Ну накрайняк зійде який-небудь Владівосток... Справа не в бажанні кудись емігрувати чи помандрувати, а в банальній, але неприємній штуці — безсонні.

Справа в тому, що останні кілька тижнів мій триклятий організм відмовляється спати в темну пору доби, зате надранок, десь якраз коли вже пора рухатися і збиратися на роботу мене дико хилить на сон і цілий день ходжу як причмелений.