Made in... а от і не China... Latvia!

Що з цим всім можна зробити?

• підключитися до провайдера по цілій купі протоколів (PPPoE, PPTP, L2TP, OpenVPN, мовчу вже про звичайний ethernet зі статичною чи динамічною адресою)
• створити (не обов’язково одне) VPN-з’єднання по тій же купі протоколів
• роздавати інтернет сусідам по одному (або й не одному) з цієї купи протоколів
• причому не роздавати як попало, а з контролем швидкості і іншими «кораблями і пристанями»
• налаштувати DHCP, кешуючий DNS, фаєрвол — все, що треба для локальної мережі
• теоретично можна налаштувати і проксі сервер та якесь файлозвалище, але для цього краще взяти модель з USB-портом
• та біс його знає що там ще можна наворотити — я і половини меню ще не дослідив

Ще мене в цьому агрегаті потішив напис на роз’ємі живлення: 8-28V

Маю, правда, один «негативний» відгук: майже вся документація написана під використання консольних команд і практично всі рекомендації в інтернеті через це рясніють фразами «для налаштування потрібен фахівець». Не вірте їм! Ризькі хлопці і дівчата не даремно отримують свої гроші — вони розробити прекрасний інтуїтивний, зрозумілий веб-інтерфейс конфігурування. В консолі свої принади (віддалений автоматичний запуск команд, наприклад), але у 90% користувачів навряд чи колись до такої специфіки дойдуть потреби. Для всіх решта — мишка, віконечка, підсвітка червоним кольором, якщо щось не те. Як казала Марія-Стефанія «та тут так розписано — обейзяна розбере!»

Якщо переживаєте чи вистачить в цієї крихітки потужності і пропускної здатності — не переживайте: вся львівська міскрада ходить в Internet через 600-мегагерцового «старшого брата» — RB2011. А це понад тисячу активних користувачів соцмереж, слухачів online-радіо, глядачів youtube i «Громадського» а також активних гравців в «Літаки», «Танки», «Варкрафти» і іншу похабень. І нічого — Mikrotik працює!

Єдине застереження з інтернету яким я відразу ж скористався: підключайте його через UPS, або дуже хороший фільтр, бо оригінальні блоки живлення дуже чутливі до скачків напруги і горять «на раз-два», хоча при такому діапазоні допустимих значень вхідної напруги знайти інший блок живлення не проблема — краще неприємностям запобігти, ніж їх розгрібати.

Ціна в $50 трошки кусюча (та ще й за пристрій без Wi-Fi), але погодьтеся — нерви дорожчі. А за той тиждень, що я пересів на Mikrotik інтернет ніби з ручніка знявся — все реагує помітно швидше. Загальна швидкість завантаження, звичайно нікуди не ділася — як було «до 5 Mbps» так і залишилося, але всі проміжні процеси під’єднання-від’єднання виявляється НАСТІЛЬКИ помітні, що коли з ними настає фен-шуй — це відчувається.

Така-от казочка, малята... То бе континед ;-)