Комп’ютер в комп’ютері

Отож що ми маємо: сучасний процесор, який непогано вміє ділити власні ресурси, місце на диску або окремий диск, де будуть «жити» дані нашого несправжнього комп’ютера і програмне забезпечення, яке більш-менш правильно емулює роботу певного набору комп’ютерного заліза.

Якусь конкретну віртуальну машину розглядати не будемо — це діло смаку і потреб. Натомість подивимося що вони нам пропонують і наскільки це є добре і зручно для нас.

Різні віртуальні машини емулюють більший чи менший набір обладнання, але в чому незаперечний плюс — незалежно від Вашого реального «заліза» емульоване завжди одне і те саме.
Тобто Ви можете налаштувати операційну систему як Вам подобається, потім перенести її образ на зовсім інший комп’ютер і у Вас відразу все запрацює. Деякі віртуальні машини дозволяють навіть зробити це на ходу — не «вимикаючи» емульованого комп’ютера.
Така уніфікація і «транспортабельність» — це незаперечний плюс.

Ну раз є плюс, то має бути і мінус. Він є і виражається в тому, що якщо у Вас є якесь специфічне апаратне рішення, то віртуальна машина не зможе отримати до нього доступ і, відповідно, Ви не зможете використовувати його можливості в емульованій операційній системі.
От скажімо якщо Ви хочете побавитися в забавку на віртуальній машині, а вона не може дати доступ до апаратного прискорення відеокарти то графіка в Вас буде як на офісній інтегрованій відеокартці, хоча на реальному залізі все мало б «літати». Правда приклад з відеокартою не дуже вдалий, бо її ресурси зараз майже всі віртуалки підтримують правильно і повністю :-) .

Тепер давайте подивимося для чого нам це все може знадобитися.
Перший приклад сам проситься з появою нових операційок імені компанії Microsoft: програми написані під старі windоws'и можуть не працювати в вісті і сімці. Вирішення від самої Microsoft — прихована віртуальна машина в версіях Ultimate. Вирішення для варіантів «нижчих за рангом» — встановити будь-яку віртуальну машину і в ній вже Windows XP, або який треба. Можна навіть DOS для особливо старих, але потрібних програм.
В домашніх умовах цей варіант використання досить рідкісний, але якщо Вам раптом потрібно буде попрацювати з якимись старими програмами — цілком імовірний.

Другий приклад — для експериментів. Уявіть: маєте Ви налаштований, нормально працюючий комп’ютер аж тут потрапляє в руки диск з бета-версією Windows-8 або Ви нарешті послухали мене і вирішили поставити Linux. І хочеться поглянути що воно таке, і невідомо чи буде воно добре працювати. Можна, звичайно, для таких цілей купити окремий жорсткий диск і ставити експериментальну ОС на ньому, але набагато легше і швидше встановити віртуальну машину і «пощупати» новинку на ній.

Ще один варіант — «антивірусний". Якщо дозволяють ресурси, то цілком можна зробити собі мінімальну віртуальну машину для походів в Internet. Місця вона багато не займе, бо операційку можна встановлювати в мінімальному обсязі, бровзери та поштовики теж — далеко не найбільші програми, зате якщо раптом Ви схопите якусь заразу, то постраждає лише віртуальна машина, а її сміливо можна затерти збереженою копією чистої системи і далі нормально працювати. До речі для Internet'y якраз можна поставити той же Linux — він і з мережею працює набагато краще і до віндовсних вірусів байдужий.

Приклади «недомашього» використання віртуальних машин — будь-який сервер. Якщо встановити потрібне програмне забезпечення не на реальну, а на віртуальну машину, то отримуємо досить цікаві і корисні ефекти:
Перезавантаження віртуалки як правило відбувається на порядок швидше ніж реального комп’ютера і при різних змінах конфігурації час недоступності певного сервісу буде помітно менший.
Той-же таки антивірусний і антихакерський момент: якщо щось погане стається з віртуальною машиною то її легко і швидко можна замінити на працюючу резервну копію.
Резервні копії і резервний сервер дозволяють швидко відновити функціональність навіть при фізичному виході з ладу основного сервера.
Можна ще щось придумувати, але і так зрозуміло, що переваг — купа і вони досить суттєві.

Для початкових експериментів я б Вам радив почати з VirtualBox'a — це досить потужний засіб віртуалізації, який прекрасно емулює досить пристойний функціонал і на додачу він безкоштовний, тобто не треба нічого «крякати», шукати серійники, реєструватися і т.д. Крім того — він кросплатформний: Ви можете переносити свої віртуальні машини з Windows'a на Linux чи MacOS і вони і далі будуть працювати.