Є в мене зі студентських часів в загашнику пам’яті одна фраза: «Тому, що це весело!». Той, хто це сказав напевно б дуже здивувався, що я запам’ятаю саме це, але саме про цю особистість насправді досить яксраво я пам’ятаю лише ці слова і ще одну виходку, яка могла б абсолютно точно характеризуватися цією ж фразою, якби не вираз обличчя...

Коротше кажучи: хочете вірте, а хочете — ні, а сумасбродність ідеї для мене є достатнім фактором, щоб приступати до дії.

Це був вступ, а тепер, власне, до суті:

Получив фашист гранату. Ще й не абияк, а в комплекті з відповіддю на свою ж писанину.

Зрештою — давно пора було позбутися цієї історії:

Рубрика Новини друзів «пішла гайту» разом з Jooml'ою. Підтримувати її в робочому стані і зараз не проблема, але не бачу в цьому змісту — левова частка всього, що туди публікувалося мене насправді не цікавить. А те, що цікавить постійно губилося в «потоці думок».

Щоб нічого не губилося, а було розсортовано по поличках я тепер використовую Akregator — Linux'ову RSS-читалку. Після «фільтрації» систематично читаю таке:

Тиха ніч.
Бажання...
Мрії..
Спогади...
Калейдоскоп обличч.

Люди! Хто ви?!!
Я вас знаю?
З підсвідомості єхидні сови: Угу! Угу!
Не згадаю...
Засинаю...

Думаю в кожного з нас бувають моменти, коли якась пісня, фільм або книга дуже точно описують поточні події чи відчуття. Я сьогодні зрозумів на що схожі результати моїх «здвигів по фазі»:

Вчора мені задали правильне питання про «неадекватну» статтю:«А хто винен, що в тебе все не так, як ти хочеш?»

Я непомітно оглянувся в пошуках дзеркала і скромно промовчав ;-)

Зрозуміло, що я. Але що я роблю не так? Насправді відповідь проста (і, що найгірше, — чудово мені відома, але хто ж собі зізнається в своїх же недоліках): в мене є чарівні слова «завтра», «потім», «пізніше», які, як виявилося, все лише псують.

Вітаю всіх.

З чим?

А зі всім підряд.

Сьогодні, 12 грудня, святкують свої іменини люди з рідкісним іменем Акакій. Вікіпедія і інші джерела подають про це ім’я практично ідентичні дані: з грецької перекладається, як «тихий», «незлостивий». По житті здебільшого відповідає своєму імені — потребує уваги, опіки, але ревнивий.

Особливо потішила частина про вплив імені на здоров’я: виявляється Акакії можуть мати проблеми з травленням. Хто б подумав :-D

В науці Акакії більше схильні до філософії і абсолютно нічого не тямлять в точних науках. Про таких кажуть «гуманітарний склад розуму».

Вітаю зі святом всіх іменинників! Довгих Вам років життя на радість оточуючим!

Тролити Воробусана тему його грамотності я вже давно втомився, але сьогодні знайшов такий екземплярчик, що куди там Воробусу.

Трапилася на очі анкета про алкоголь. Почав читати. Коли серед варіантів зустрівв дома, подумав «механічна помилка, з ким не буває». Але коли побачив фразунів’якомуразі, то зрозумів, що все-таки «не буває» — просто анкету складав клінічний двієчник.

Якби це був поодинокий випадок — може й не дуже звертав би на нього увагу, але це стає дуже поширеним, особливо в internet'i. Ми самі перетворюємо свою мову на якийсь «олбанский езыг», а коли носом тичеш «аффтара» в результати його життєдіяльності, то більшість ще й не виправляються, а огризаються, типу «розумник знайшовся».

P.S. Цікаво чи не гикає зараз моя вчителька української мови Ксеня Ігорівна, яка бештала мене за те, що я правил не знаю?

P.P.S. Якщо для вас це теж зі сфери незвіданого: ні в якому — три різні слова, а вдома — одне.

P.P.P.S. При нагоді хочу сказати, що вважаю злісними шкідниками банду обкурених йолопів, яка виплодила терміни застосунок, чарунка і іншу псевдо-«термінольоґію».