Перенесено з сайту tourpro.com.ua

У зв’язку із постійною зайнятістю Маняка, ніяк не міг написати обіцяний відгук про поїздку нашої компанії у таке улюблене село Космач, а саме про мою подорож додому зі скал Довбуша, на які нас водила наша хазяйка.

Так от, Володька вже писав як ми йшли по дорозі, приколювалися один з одного, але це ще були дрібниці. Дорога назад була куди веселішою. Не знаю як так сталося, але я, Льоша (до речі, родич засновника скал), Volk і Хру поверталися додому окремо від інших.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Свірж — колись містечко, а зараз село в Перемишлянському районі, неподалік Бібрки. Нам цікаве тим, що там є замок, в котрому зараз йдуть реставраційні роботи, але кажуть, що за «добровільні пожертви» можна потрапити всередину.

Добратися до Свіржа можна зі Львова, а саме з п’ятої автостанції, що на розі Зеленої та Луганської, автобусом Львів—Перемишляни. Якщо є бажання десь годинку-дві прогулятися — сідайте на будь-що, що їде до Бібрки — з неї до Свіржа «всього нічого» (по гуцульських мірках це навіть не «кільомитр», а «ади гездичьки»)

З історії Свірзького замку нефахівцям відомо лише те, що тут знімали «д’Артаньяна і трьох мушкетерів» — Бітюнський монастир в фільмі це і є Свірзький замок в реалі.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Щоб Ви могли приблизно уявити собі персонажів, з якими відбувалися прикольні історії «сім по гривні п’ятдесят — сім п’ятдесят» і «тут вісім і тут вісім», а заодно нагадати їм, що випускний в нас був якраз десять років назад і пасувало б зібратися — покопався я ще в своєму фотоархіві і назбирав знимки з наших вилазок в Карпати.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Через те, що склад учасників не мінявся, то зараз я вже не вгадаю чи це був мій другий похід на Говерлу чи третій. Швидше за все другий, бо в третьому я вже здається мав цифровий фотоапарат.

Блін! Якими треба бути обдовбаними придурками, щоб опівночі верещати на всі навколишні квартали «Олє! Олє!» чи кататися машиною туди-сюди і бібікати??? Я через то сране «Євро двайцять-двенадцять» вже кілька днів не можу спати при відкритих вікнах — постійно якісь ідіоти галакають на вулиці. Де наша «доблесна міліція»??? Вже дві години, як такої чортівні в-принципі не повинно бути! Упирі! Як дороги на пів-Львова перекривати для одного автобуса — вони тут як тут, а як врізати парі-трійці дебілів по печінках — шукай вітра в полі.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Мабуть в кожному поході чи поїздці трапляється щось веселе, але часом ситуація буває настільки кумедною, що стає окремою історією і переповідається окремо від розповіді про саму мандрівку.

Сьогодні я розповім вам декілька таких історій, які ставалися в різний час і з різними компаніями, але всі вони і зараз згадуються з посмішкою.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Далі ретроспективу наших походів мали б продовжити Бакота, Джурин (Дівочі сльози), кілька велопоїздок Львівщиною, але їх більш-менш детально я описував на «Блозі ні про що», а Маняк-Воробус — в себе. Повторюватися тут не бачу змісту, тому з минулими подорожами закінчую і переходжу до майбутніх:

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

На вихідні перед днем туризму (хто не знає: його відзначають 27 вересня) зібралися ми сходити в Горгани. Частина народу поїхала на умовлене місце ще в п’ятницю, а ми в суботу рано-раненько запакувалися в автобус, по дорозі підхопили стрийський філіал нашої тур-банди, і вже за кілька годин та перша група розказувала нам по мобільному по яких ґрунтових дорогах нам їхати. Ще кільканадцять хвилин наш автобус пробирався по лісовій дорозі, аж доки водій сказав «Все! Далі не поїду!»

Проте він і так завіз нас досить близько до табору і за кілька хвилин наші друзі вже показували нам дорогу наживо.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Технічні роботисобі йдуть, але як то кажуть «Пора і честь знати».

Згадувати почну з подій, які відбулися останніми (поки про них ще щось трохи пам’ятаю ;-) ).

Отже в нічку на 15 жовтня минулого (2011) року ми погрузилися в автобус і рушили по маршруту «Львів—Косів—Шешори—Космач». Частина банди їхала туди не вперше (а дехто і не вдруге), тому основні місця зупинки собі більш—менш уявляли.

Перенесено з сайту tourpro.com.ua

Тут вже була стаття-привітання, але в процесі експериментів з коментувалками я її грохнув :-) .

Короткий її зміст: цей сайт понад рік пролежав незаслужено забутим, хоча за цей час ми відвідали багато цікавих місць. Про них варто розказати. Також непогано мати місце, де можна централізовано обговорювати підготовку до майбутніх подорожей та самі подорожі, не прив’язуючись до соціальних мереж.

Зараз, поки я підганяю шаблон від форуму phpBB до Jooml'и реєстрація нових користувачів закрита, але ви тим часом можете перечитати старі повідомлення на форумі, а зареєстровані користувачі навіть можуть ввійти і писати коментарі.