Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Лякали нас прогнози дощами і грозами, але перед самим виїздом нарозумилися, так що відкинули ми всі резервні варіанти і вирішили їхати як спочатку задумували — на Синевир.
Початково ми планували доїхати «лепездричкою» до Лавочного, там трохи пропедалити в гори і на наступний день спускатися через Верхній Студений і Нижній Студений на трасу до Міжгір’я, але «Укрзалізниця» внесла свої корективи: виявляється електричка, яка в розкладі значиться як Львів—Лавочне насправді називається Львів—Стрий—Лавочне—Мукачево, а значить зупинятися в Лавочному нам не було сенсу, бо за кілька станцій був Гукливий, який вже знаходиться на трасі Воловець—Міжгір’я (Очевидно в питаннях безпересадочного проїзду залізниця і львівська сільрада дотримуються діаметрально протилежної філософії. Підхід залізничників мені однозначно більше до вподоби.). Під косі погляди контролерів ми «проґавили свою зупинку» і ніченькою темною вилізли десь посеред лісу. Принаймні так нам спочатку здавалося. Насправді село і траса були за 15-20 метрів, просто треба було трошки повернутися назад і поозиратися довкола.
Їхати вночі досить-таки покоцаною трасою — сумнівне задоволення, скажу я вам, але як мінімум за село нам треба було виїхати. Виїхали трохи далі — аж на перевал, зате там знайшли місце поближче до води і подалі від цікавих очей. При вкладанні на нічліг виявили ще одну кумедну річ: на вісім чоловік в нас було п’ять наметів, причому чотири — двомісних і один — тримісний. Запаси продуктів два дні обдумували, а порахувати намети не здогадалися. Але то нічого — добре, що не бракувало.
Другий день в мене пройшов під девізом «а я один, совсем один, в своём здоровом коллективе». Справа в тому, що майже на самому початку маршруту — в Подобовці — вся орава ломанулася на Шипіт, а я після того як одного року побував там тричі маю до того водоспаду якесь надто байдуже відношення і тратити на нього час не хотів. Тому я помахав їм «па-па» і покотився в Міжгір’я. Дорогою попив і набрав в баклажки мінеральної води біля Келечина, пофотографував пейзажі і вже виїхавши за Міжгір’я зупинився, розвів вогонь і чекав решту банди на обід.
Потім був підйом на перевал і ми знову розповзлися по всій трасі. Найхитропопіший з нас умудрився вчепитися за якийсь ледве повзаючий кран і доїхав на буксирі аж до вершини. Потім чекав більше години поки зберуться всі. Я виповз третім — допомагало мотор-колесо. Вгрузити його на повну потужність і виїхати на перевал я не ризикнув (і швидше за все це б мені не вдалося), а от скинути рюкзак на ровер, зафіксувати круїз-контроль на мінімальній швидкості і йти збоку, просто притримуючи руль — «проканало».
На спуску з перевалу знов вийшло «хто в ліс хто по гриби», мене це дістало (а до всього ще й голова розболілася), тому я майже на самому моторі доїхав аж до КПП на Синевир, чим остаточно розрядив акумулятор, про що дуже пожалів на наступний день.
Offtopic: Взагалі аналізуючи події того вечора мимоволі напрошується містичний висновок: навколишній світ залежить від настрою. Тому якщо вам «хижо» — нічого навіть не починайте!
Оглянувши околиці прийшов до невтішного висновку: місце на намети для цілої нашої банди є лише на галявині, до якої треба переходити річку вбрід.
Коли зібрався повідомити цю «радісну» новину — завис телефон. Причому моцно так завис — довелося витягати батарею. Коли ж я нарешті включив цей чудо-девайс — побачив таке, що чуть не роздовбав його до найближчого каменя: 29 непрочитаних СМС-повідомлень. І це при тому, що я їх завжди або читаю або видаляю.
Знову Offtopic: Анекдот: закінчився футбольний матч, по вулиці йдуть радісні польські фанати і хтось їх питає:
— Польска виґрала?
— Та нє... Пшеґрала. Дзєсєнць до єднеґо. Алє ЯКЕ то був єден!!!
Те саме і в мене: 28 СМС-ок шлаку типу «Ви майже виграли Порш Каєн» і одна ... ЯКЕ то був єден!!!. Скільки плутанини додала її відсутність в те, що і так заплутано далі нікуди...
Телефон я не розбив і не втопив тільки по одній причині: через нього я давався чути додому, що зі мною все добре.
І ще один Offtopic: цей висновок трохи з давніших вечорів: на світі є люди, яким конче треба знати, що зі мною хоча б все в порядку. І навпаки — про яких мені треба знати, що з ними принаймні все в порядку. З тих пір мене більше не дратують дзвінки «...де ти?».
Коли всі поз’їжджалися, то виявилося, що не одному мені «щастило» на «веселі» події: Один з хлопаків — Олег — зламав підсідельну трубку і мав всі шанси продовжити подорож переживаючи незабутні еротичні відчуття :-D На щастя сідло вдалося прикріпити до того, що залишилося.
Проте до кінця вечора все більш-менш стало на свої місця: глінтвейн вилікував головні болі, забрав холод з промочених ніг, так що спати порозповзалися всі в доброму гуморі (принаймні мені так здалося).
Наступний день теж почався чудово, але на збір, фотографування, приготування і пожирання іжі ми витратили СТІЛЬКИ часу, що рушили майже під обід — на Синевир часу не залишалося. Це, правда, не завадило на спробувати пройти туди «по студентському» (менше ніж за пів ціни), але коли дядечки на КПП нам відмовили ми не дуже сумували — в планах було ще ого-го....
Детально описати як ми шукали неіснуючі стежки з карт 50х-60х років мені слів не вистачить. Скільки ми піднімалися вгору в пошуках нормальних стежок і зрештою все-таки мусіли продиратися навпростець. Як ми тішилися як дурний цвяшком напівпрогнилою вузькоколійкою. І так само, як минулий раз побачити Бескид було повним обломом (бо тоді ми думали, що то гора, а виявилося — лісництво), так само цього разу побачити його було круто! Бо далі починалася 100% відома і найголовніше — нічим незавалена, досить рівна дорога з мостами через річки і потоки. Нарешті можна було їхати, а не перетягувати ровери через пень-колоду і не бродити річками.
Єдине про що шкодую за той день — що не підбив Остапа на авантюру і не поїхали просто тоді ввечері в Долину — міг би бути у Львові в п’ятницю рано-вранці і встиг би поїхати на Великдень в село.
Але — є що є — полягали спати на виїзді з Мислівки на трасу.
В п’ятницю, щоб не ставити рекорди швидкості ми з тим-таки Остапом виїхали трохи раніше. Ми б і в Долину приїхали трохи раніше за інших, якби не одне «але» — я забув рюкзак. Так що в Вигоді ми зупинилися і чекали решту банди. Але на поїзд все-таки встигли. Справа в тому, що щоб гарантовано не спізнитися я запам’ятовував лише години. Тому моя «одинадцята з чимось» виявилася 11:50 і ми мали майже годину до дизеля Івано-Франківськ—Стрий. А в Стрию — буквально 10-15 хвилин і приїхав Лавочне—Львів.
як тільки я розберуся з вільним місцем на сервері — тут з’явиться фотозвіт з поїздки
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Нарешті хороша погода трапляється частіше ніж погана, тому треба кудись рухатися. А мені — особливо, зважаючи на те, що треба набрати форму для поїздки в Крим. Тому пропозицію Вови поїхати в суботу в Раковець я прийняв «на ура» (а ще — тому, що я там раніше не бував). Сергія на такі справи теж довго вмовляти не доводиться, так що ми попередньо домовилися про зустріч о 10:00 на перехресті Стрийська-Наукова, в десятій зібралися і попедалили.
Ну я не зовсім щоб попедалив... Справа в тому, що я при нагоді вирішив влаштувати серйозне випробування своїй новій забавці — електричному мотор-колесові, яке перетворило мій велосипед на електровелосипед і по місту показало себе дуже добре.
Друзі-туристи, возрадуйтеся! Виявляється вже кілька років Львів—Рахів — не те чудо в пір’ях, яке стає під кожним кущем, а нормальний поїзд, який досить швидко їде (7 чи 8 годин до Рахова). Виїжджає, правда, трохи поганенько — в четвертій пообіді, але в літній час цілком реально ще засвітла доїхати в гори, знайти якесь місце для ночівлі і зрання-раненько вже чалапати на ту ж Говерлу, Несамовите, Чорногору чи в протилежну сторону — на Хом’як-Синяк, Близниці і т.д.
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Вітаю, народ! Нагадую, що є така ідея — покататися на роверах по Криму після травневих свят.
Так от: якщо ви вирішили долучитися до нашої компанії чи ще роздумуєте — визначайтеся, бо відзавтра (яке настане через 10 хвилин яке вже настало поки я писав цю статтю) вже можна замовляти квитки на потяг, а Крим — напрям популярний — не відкладайте це в довгий ящик!
І ще одна пропозиція над якою можна подумати трохи довше: 1-3 травня також роверами проїхатися на Синевир.
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
охочі «тяпнути», так що краще на це просто розраховувати
Зрештою «напитися в зюзю» і просто випити чарчину під шашличок, це — «две большие разницы», головне контролювати, щоб друге не перейшло в перше
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Вітаю вас, велотуристи, знайомі і незнайомі. І запрошую приєднатися до поїздки по Криму, яку ми плануємо на 17-26 травня.
Наразі плани виглядають так:
Хоч життя останнім часом і вчить нічого не планувати, але я, напевно, поганий учень.
Тому я «підписався» на пропозицію співробітника проїхатися після Великодня та травневих свят по Арабатській стрілці та південному березі Криму. Час вибрано навмисне: ще не літо — не буде сонце в голову жарити і вже закінчаться вихідні, коли таких «russo turisto» буде просто навалом.
Маршрут:
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Було б дивно, якби на туристичному сайті не з’явилася згадка про сьогоднішнє свято. На жаль раніше привітати Вас, шановні туристи теперішні та майбутні, завадили певні технічні неполадки, але краще пізно, ніж ніколи.
Туристам хочу побажати завжди гарної погоди (туристам-екстремалам — завжди поганої погоди), приємної дороги (екстремалам — труднощів) та міцного здоров’я (особливо екстремалам).
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Наслухавшись від колег та перечитавши відгуки в інтернеті, наскільки легкий маршрут Славськ—Свалява ми вирішили присвятити минулу неділю вело-прогулянці саме між цими населеними пунктами. Але не так сталося як гадалося...
Основним чинником, який завадив здійсненню наших планів був той факт, що ніхто з нас раніше не їздив цими місцями і шлях собі ми прокладали за допомогою GPS-навігатора.
Доки варіантів дороги було небагато він вів нас дуже навіть непоганим маршрутом, я б сказав навіть: хорошим маршрутом — майже постійно вниз. А от як тільки з’явилося роздоріжжя...
Перенесено з сайту tourpro.com.ua
На минулі вихідні в нас було велике бажання кудись поїхати і не було бажання їхати в заїжджений і людний Славськ. Ми не придумали нічого кращого, ніж повторити похід з минулорічного дня туризму. Назбиралося нас таких вар’ятів вісім, ми сіли в бус і порулювали на Мислівку.
Працює на AutoGenCMS 0.2.6