Другий тиждень відпустки виявився набагато дурнуватішим ніж перший і нормальним відпочинком не пахнув і близько.

Почався він з того, для чого я повернувся з села — з пробіжки по Львову і збору довідок для Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, в якому мені пообіцяли знизити відсотки по кредиту. Збір паперів і виконання всіх формальностей зайняли два дні. Знав би — сидів би ще тиждень на селі, приїхав сьогодні і з понеділка нормально все зібрав, заніс, написав, підписав...

Крім бюрократії мене чекало ще багато «радості»

Пролог

Готовий поставити що завгодно, що про нашу поїздку в Космач Воробус вже розтрубив всім і все. Я ж не довго думаючи за кілька КМ від Космача попрощався зі всіма і повалив до своїх родичів. Їх я попередив що приїду за день до того, так що моїй появі ніхто не здивувався. А от для кого моя відпустка і її місце проведення стали несподіванкою — це мої батьки. Як виявилося — правильно зробив, бо в них тут же з'явилися плани на мій вільний час...

Щоб не марнувати останні теплі дні, минулої суботи мене витяг покататися на ровері один мій друг. Початково ми збиралися швиденько туди-сюди зганяти в Страдч, але вже на ходу вирішили, що кататися по трасі — нецікаво і шкідливо для здоров’я (машини димлять, пилюку здіймають) — розвернулися на Брюховичі, проминули їх, потім проминули і Бірки, а потім взагалі звернули на таку дорогу, де асфальт якщо і коли був, то його в війну розбомбили :-)

Ще за годинку-дві дорога пішла якимись полями, потім завернула в ліс (ох по лісі весело було їхати!!! то пеньки, то болота — романтика!!!). Десь в тому ліску ми зробили невеликий привал, а коли нарешті викотилися з нього, то опинилися майже перед Креховом — кінцевою точкою нашого «Плану Б», а саме в селі Фійна.

Ще чуть-чуть і ми вже оглядали територію Крехівського монастиря.

Як багато хто з Вас знає (я спамив і в Кантактах і в Мордокнижці) на цих вихідних наша тур-банда каталася в Бакоту та Кам’янець-Подільський.

Відпочили просто супер, але по дорозі туди стикнулися з неприємними реаліями наших доріг. По-перше — це їх стан, особливо по Львівській області — межу області можна визначити по якості дорожнього покриття — як тільки виїжджаєте в сусідню відразу дорога стає відчутно рівнішою. Траса Ужгород-Київ — вийняток. Нажаль єдиний.

Але це ще пів біди.

Переслав мені брат одне цікаве посилання з інформацією про зоопарк у Львові і порекомендував зводити туди дітей, а я будучи у відпустці скористався цією порадою і минулої п’ятниці ми таки вибрались туди. Зразу скажу що зоопарк невеликий, але я думав, що він ще менший. Приємним є те, що відвідування зоопарку є абсолютно безкоштовним (платні, мабуть, послуги гіда, але нам це не вдалось вияснити, бо ми прийшли в неробочий час). Також приємним було те, що ми прийшовши в неробочий час змогли спокійно оглянути весь зоопарк, а не були відправлені ще з входу, або взагалі облаяні. Тому получилась в нас отака екслюзивна нагода відвідати зоопарк, коли там крім працівників нікого не було і ніхто не заважав нам фотографувати звірів і нам фотографуватись біля них. Сам зоопарк знаходиться на вул. Кубанській, 12. Фактично графік роботи його такий (для відвідувачів) з понеділка до суботи з 14:00 до 18:00, але це якщо Вам потрібен гід, а якщо Ви просто хочете подивитись на звірів і рослинки, то фактично в любий час (не знаю як з неділею, але хтось звірів мусить годувати і тоді, я думаю, якщо Вас буде не 20 чоловік а 3-4 Вас без проблем пропустять).

А тепер хотілось би перейти до найцікавішого і свою розповідь прикрасити фотографіями.

Це найголовніші відвідувачі, заради яких і був затіяний похід в зоопарк

.

Обіцяв я колись Воробусу, що буду коментарі до його статей писати статтями на свому блозі — отримуйте перший екземпляр: сьогодні Ігорко в себе на сайті дуже розпачав, що не зміг подивитися якийсь-там футбол по телевізору. А мені набагато цікавіше інше запитання: Чого всі носяться з тим футболом як з писаною торбою? Що нема інших видів спорту? Чи чим більша «толпа» бігає по екрану тим цікавіше???

От пам’ятаю за совка навіть шахові турніри транслювали, а зараз що? Крім футболу і боксу нічого і не подивишся. Хіба короткі огляди в новинах або тільки на супутникових і кабельних каналах. Ну ще щось проскакує під час олімпіад. Все!

Попанікував і досить. Тепер я Вам розкажу де я пропав на цілі вихідні. Почалося все ще на свято Івана — я подзвонив привітати свого друга, а він вкінці і питає «Слухай, а ти троха рибак?». Довелося зізнатися, що на рибалку я їздив всього раз в житті і тоді ми зловили якусь одну дрібну тюльку, яку тут же і викинули. «А ми тут збираємося на рибалку. Ти би з нами поїхав?». Компанія виявилася хорошою, бачимося ми в такому складі відносно рідко — гріх було не погодитися. «Тільки» — кажу — «вудочку мені якусь знайди, бо в мене зовсім нічого нема».

Зайва вудочка знайшлася, ще раз здзвонилися уточнили що і до чого і от в суботу в четвертій ранку ми вже катулялися в машині по Львову — збирали народ.

На масштабні поїздки народ чомусь збирається туго, тому доводиться вигадувати щось простіше. Сьогодні спробую перелічити варіанти легких веломандрівок. Вимоги неймовірно прості: цікаве місце і не надто довгий маршрут. Середня швидкість ненапряжного руху на велосипеді орієнтовно складає 10 кілометрів за годину. Досить нормально людина почуває себе на відстанях до 60 кілометрів, якщо дуже припре, то можна дотягнути до 80, а більше — це вже серйозна перевтома (Ще б пак — майже цілий день педалями крутити!).

От з таких нехитрих припущень і будемо вибирати потенційні «мішені».

Весна залишила позаду прохолоду та дощі і яскравим сонечком та цвітінням невпинно нагадує нам що діло йде до літа. А тут ще й ціла купка вихідних назбиралася і хотілося б їх провести якомога цікавіше. Якщо з Великодніми святами все зрозуміло — це традиційно сімейне та релігійне свято, то з травневими не все так просто: комунізм ми більше не будуємо (і слава Богу!) — на парад ніхто не пожене, а вихідні ще залишилися.

Пропоную Вам декілька ідей де та як їх провести.