Сьогодні розповім Вам про ще одну корисну програму, яку я надибав в процесі освоєння Linux'a і яка в подальшому часто мене виручала і в Windows'i. Називається вона MPlayer i скачати її можна з офіційного сайту. Для перегляду фільмів в Windows'і є велика кількість плеєрів, кожен має якусь свою «фішку», але їх об'єднує одна особливість: всі вони використовують системні кодеки. Кодеків є багато різних, тому популярними стали їхні збірки, так звані CodecPack'и. Але це все під Windows'ом, для Linux'a ж з кодеками було туговато, особливо в силу ліцензійних обмежень і простого небажання окремих розробників робити версії під Linux (та ж картинка, що і з драйверами). Тому програма, яка по-перше мала в собі вже чималу підбірку кодеків, а по-друге — вміла «підчіпляти» Windows'ні кодеки — була просто знахідкою.

В останні декілька днів і тут, і на дружньому блозі Vorobus’а була помічена паранормальна активність двійників і просто флудерів. Не знаю як пан Vorobus, а в мене на блозі я не дозволю гадити в мої думки. Тому відсьогодні перегляд і написання коментарів доступні лише зареєстрованим користувачам.

Зареєстрованим користувачам обіцяю мінімум цензури — вона буде лише в надзвичайно хамських випадках. Якщо Вам справді є що сказати — ласкаво просимо!

Сьогодні довелося черговий раз зіткнутися з тим, про що я писав у статті про Linux: щось колись налаштовував, а що і як — не пам’ятаю. На цей раз я згадував настройки до бази даних DB2 компанії IBM.

Взагалі-то ще до настроювання ця софтіна порядно попсувала мені нерви. Все-таки ще в 2009 році IBM остаточно припинила підтримку восьмої версії, а з тих пір в світі Linux’ів багато чого змінилося. Тому коли я спробував встановити її на новий дистрибутив, то нарвався на цілу купу дивних глюків, які робили використання бази даних неможливим. Спочатку все запустилося, але відмовлялося робити резервні копії. Оскільки база зовсім не експериментальна, а використовується в досить критичній системі, то без резервного копіювання залишати її не можна було ніяк.

Втретє перечитую досить цікаву книжку, одного ніби недурного чувака і звернув увагу на такі слова:

...сучасна цивілізація дедалі більше втягується у системну кризу, занурюється в тотальний хаос. Найімовірніший сценарій вже недалекого майбутнього передбачає обвальне накопичення цивілізаційних суперечностей, болючий розпад імперій і поліетнічних утворень, нестримне зростання ідейного, політичного і технологічного хаосу, дестабілізацію глобальної економіки і остаточний розпад системи міжнародної безпеки, «розповзання» соціальної тканини і локальні екологічні катастрофи.

«Ну і що?» — скажете Ви — «Що тут такого, що ми не бачимо кожного дня по телебаченню чи не читаємо в газетах?». А те, що ці слова написані в 2003 році, коли до економічної кризи ще було як свині до неба — її ніхто і в страшних снах не бачив, а тут Вам нате «дестабілізацію глобальної економіки».

Екологічні катастрофи теж ставалися і раніше, але, погодьтеся, останнім часом їхня кількість просто зашкалює — від масових підтоплень і до різних землетрусів, цунамі та ураганів. Кожного року по два-три, а то і більше серйозних інцидентів.

В плані політики теж все сходиться: що таке політичний хаос ми чудово відчуваємо навіть на власній шкурі, не кажучи вже про те, що твориться зараз в світі. Система міжнародної безпеки теж вже дискредитувала себе, коли стала прикриттям для банального силового захоплення природних ресурсів (спочатку Ірак, зараз — Лівія).

Все настільки чітко передбачено, що зараз залишилося тільки робити ставки хто швидше розвалиться — ЄС, США чи Російська Імперія.

Походу світ дійсно котиться в тартарари...

Доброго дня, користувачі блогу з такою цікавою назвою, Про все і ні про що.

Так як власник блогу надав мені право написати статтю на його блозі, то я роблю це, називатиметься вона: «Чому автор блогу ще досі не жонатий».:)

Погода за вікном з кожним днем чимраз більше тішить і поневолі починаєш згадувати про подорожі, цікаві місця і просто відпочинок. Способів вибратися кудись є декілька:
— автотранспортом, своїм або маршрутним. Плюси — висока швидкість, комфорт. Мінуси — вартість проїзду та проживання.
— велосипедом. Плюси — непогана швидкість, низька вартість. Мінуси — вгору крім рюкзака потрібно тягнути ще й велосипед.
— пішки. Плюси — найнижча вартість, практично довільний маршрут. Мінуси — тягати їжу, одяг і житло на собі треба ПОСТІЙНО.

Я ж хочу описати Вам дещо таке, що відкриє Вам ще одну цікаву можливість, а саме велосипед з електродвигуном.

Якщо зараз по перших трьох словах з назви статті дати пошук в Google, то Вам знайде стільки пропозицій, що й за тиждень всіх не перепробуєте. Різні лайфи, даунлоадери, малювалки графіті, підмінялки фотографій — їх розвелося стільки, що просто рябить в очах.

Єдине чого не говорять вам 90% розробників цих програм — навіщо вони насправді зроблені. Бо тоді ви їх викинете... Бо основна задача цього всього «псевдопомагайлова» — крадіжка Ваших паролів і розсилка спаму від Вашого імені.

Не буду категоричним — є серед них і справді безпечні, зроблені виключно для полегшення Вам певних операцій, але їх меншість і визначити хто з них who надзвичайно важко, проте для початку давайте спробуємо розібратися у чому саме нам «допомагають».

Ви вже здогадалися, що мова піде про черговий проект перекладацької спільноти UATeam, на цей раз це фантастичний серіал Fringe, який один з українських телевізійних каналів почав показувати під назвою «Грань» і припинив показ посередині першого сезону (як на мене — свинство рідкісне, вже як взялися, то могли б хоча б сезон до кінця довести!).

Починається серіал весело: ФБР розслідує надзвичайно дивні події, яким немає пояснення в сучасній науці, крім як дослідження одного вченого — Волтера Бішопа, який на сьогоднішній день вже не перший рік перебуває в дурці, оскільки під час своїх досліджень вважав, що алкоголь і наркотики відкривають надзвичайні ділянки мозку і є каталізаторами нових винаходів. Те що він свого часу понавинаходив і подосліджував в такому стані, як не дивно, ще багато разів стане в нагоді щойно створеному спецпідрозділу ФБР «Межа», у відання якого будуть потрапляти всі надзвичайні справи.

Ті, хто цікавився моїми статтями напевно вже помітили, що я часто згадую операційну систему Linux і пов’язані з нею програми. Ну а якщо Ви не почали читати цю статтю з середини, а все ж поглянули на заголовок, то вже знаєте — я використовую OC Linux на своєму персональному комп’ютері. Причому, як на роботі, так і вдома.

Ну на роботі, скажете Ви — це зрозуміло. Там або задачі якісь специфічні або фірма на ліцензіях економить. Ні те ні інше! Наліпка Windows’a з серійним номером в мене все ще збереглася, але сам він вже декілька років мене своїми глюками не тривожить. Частково перехід на Linux справді був зумовлений колом задач, які я виконую, але від самого переходу змінилися лише швидкість і зручність роботи. При бажанні я б міг робити ті ж дії і з Windows’a. Я навіть деякий час робив, але потім усвідомив, що попри роботу я затрачаю чималі зусилля ще й на обслуговування операційної системи, а так як я по натурі лінивий, то й вирішив спростити собі життя.

Взагалі-то є одна річ за яку я Linux, буквально ненавиджу:

Ті, хто зайшов на наш сайт не вперше помітили зміни в дизайні. Це сталося з двох причин: по-перше попередній шаблон був досить невдалою спробою відтворити шаблон Castlelab від Joomla 1.6, на якій я робив перші спроби запустити цей блог. Цей же — повністю витвір моєї уяви (наскільки здорової — судити Вам :-D ). Ну а другою причиною були зауваження в гостьовій книзі і в особистому спілкуванні про те, що кольори попереднього шаблону були місцями недолуго скомпоновані. Там же я зауважив, що дизайнер з мене ніякий, але дещо пізніше вирішив, що якщо «бути простішим», то можливо щось з того і вийде.