Транспортний колапс у Львові можуть вирішити перевізники-аутсайдери та приватні підприємці. Звучить дивно, але так є.

Картина складається наступним чином: очевидно, що розпорядження міськради про нові маршрути і маршрути, які потрібні мешканцям Львова — це дві різні речі. Мешканці — клієнти. Клієнт завжди правий. А щоб задовільнити потреби клієнта, в цьому випадку в перевізника є такі варіанти:

Перший (неприйнятний). Порушити розпорядження міськради. Наслідки — штрафи, санкції і звинувачення в саботуванні «добрих починань».

Другий (довгий і безперспективний). Чекати поки міська рада розробить ефективні маршрути. Нажаль зараз у всій державі такого роду «розробки» роблять мудрі дяді з-за бугра і результат получається дуже відірваним від життя. (Той німака, який робив цю приснопам’ятну схему напевно в страшному сні не уявляв, що автобусів буде менше ніж заплановано, а правила дорожнього руху взагалі не працюють)

Третій (нестандартний). Вийти з-під юрисдикції того розпорядження.

Механізм нескладний:

Offtopic: ще парочка таких же тем і пора заводити тут рубрику «Суспільство».

Якби не сів за компутер, то вже б спав собі тихенько, а ця стаття з’явилася б завтра. Але так сталося, що сів, та ще й лиха сила дьоргнула заглянути в статтю ЗІК'а на популярну тему і побачив, що з цілої купи викриків про нову транспорту схему їм приглянулася, зокрема, і моя цитата.

Ну що ж. Тоді я ще трохи на цю тему поварнякаю — може ще щось процитувати схочуть. Тим більше, що про нові маршрутки вже понаписували всі кому не лінь, а я ще ні.

Лінь було :-)

Все, що я збираюся написати настільки віддає маразмом, що в мене було велике бажання написати це в розділі «Приколи та розваги», але потім все ж передумав — закон, одначе...

Отже вже майже рік діє закон «Про захист персональних даних», за порушення норм якого передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність. На першу погляд корисна річ, бо за скромну або нескромну плату в Internet'i можна придбати майже будь-яку базу даних — від телефонної і ДАЇ-шної до податкової і банківської. Але при детальному прочитанні — знову починає прокидатися нездорова паранойя, і ось чому:

Про те, що у Львові відбувається вісімнадцятий форум видавців знає навіть Воробус, проте щоб довідатися, що в його рамках також проходить шостий міжнародний літературний фестиваль — вже треба трошки покопатися в Internet'i

Мені пощастило потрапити на акцію Preview, що відбувалася в рамках цього фестивалю, вчора, 14 вересня в львівській філармонії.

Ми дуже часто вживаємо це словосполучення, але часто не задумуємося чи відповідає воно дійсності.

Зокрема, дуже часто доводться чути це про електротранспорт та й взагалі — все що стосується електрики. Але давайте на секунду замислимося і пригадаємо собі звідки вона береться.

Російськомовну статтю з такою назвою прочитав сьогодні в розсилці і вона змушує серйозно замислитися:

Чи справді є зараз свобода в країні, яка віками була прихистком для втікачів з нашої поневоленої України?

Якщо зараз через якісь обставини Вам доведеться покинути батьківщину, то чи виберете Ви для місця проживання Америку?

Пропоную Вам переклад статті — прочитайте і подумайте:

Так сталося, що несподівано мені випала нагода побувати в Каневі на 150-х роковинах перепоховання Тараса Шевченка. Народу з’їхалося багато і наші політики не змогли втриматися, щоб не влаштувати чергову циркову виставу. Який матеріал пішов в телеефір я ще й досі ніде не побачив, а от Internet-видання вперто відмовчуються посилаючись на коротеньку статтю «України кримінальної". Стаття, як на мене, занадто коротка і події в ній представлені дуже вибірково. Замість автора надано посилання на УНІАН, хоча на самому сайті УНІАН нічого схожого я так і не знайшов. Очевидно автору просто було соромно підписуватися під такою явною «заказухою».

Як людина здравомисляча і аполітична, я розумію, що всі події на Чернечій горі були просто черговим шоу, але дозволю собі викласти перебіг тих частин, які мені довелося побачити.

Перший день святкування роковин нашого славного міста Львова пройшов і слава Богу!

Взагалі в мене таке відчуття, що сама природа проти святкування дня Львова в травні: коли його святкували в вересні то погода була якась нормальна, а відколи пересунули на травень, то вічно якийсь отстой получається, принаймні дня Львова без дощу я не пам’ятаю вже хто-зна скільки років. Цього року погода взагалі звар’ювала — до повного щастя бракувало щоб сніг пішов! Добра половина всіх open-air міроприємств були скасовані через дощ і холод.

Не подумайте, що я сильно вдарився в політику, просто сьогодні це питання мені задали дві дівчинки років так 11±2 кожна, причому одна з них «зовсім непомітно» знімала мене мобільним телефоном. Може якби не цей мобільник та трішки солідніший вік кореспондентів, то я б їм чесно сказав що думаю про вельмиНЕшановного Дмитра Володимировича, але на цей раз я вирішив повести гру трохи іншим чином і діалог в нас вийшов таким: