Саме на такі «свята» як сьогодні поневолі задумуєшся: що є справжнім святом, а що є святом для комерсантів.

• 1 січня — Новий рік — ну просто гайки яка важлива подія... Циферки в календарику певним чином переставилися... Ті, хто фанатіли від комбінації 12.12.12 і то адекватніші причини називали.
• 7, 14, 19 січня — Різдвяні свята. Серія ключових подій в релігії кількох сотень мільйонів (а з деякими календарними зсувами — двох мільярдів) людей.

Чому нудно? Бо адекватність — це відповідність певним нормам, стандартам. Відповідати нормам і стандартам сучасного суспільства не просто нудно — це повний кабздєц! Озирніться! Комусь взагалі подобається те, що зараз відбувається? З ним? В державі? В світі? Ви мріяли коли-небудь жити так, як живете сьогодні?

Я — ні! Я мріяв зовсім про інше! Про подорожі, пригоди... Поплавати вітрильником морями і океанами... Політати на повітряній кулі, літаку, вертольоті... Полетіти в космос врешті-решт!

Щось фантастика, щось — в межах можливого, але цього всього не було і немає... А те, що є — чотири стіни, монітор, незначна зміна декорацій при переході з роботи додому і з дому на роботу — все це не снилося навіть в страшних снах.

Я не хочу цього! Це нудно!

В магазині жіночка кричить:
— Люди!!!! Грабують!!!!!
Збіглися охоронці, хтось викликав міліцію, питають її:
— Що сталося?
— Та я тут як зрозуміла, що 1/5 вартості держава забирає як ПДВ, а за де-які товари ще й чималий акциз і заплатити за це все потрібно зарплатою половина з якої вже пішла на податки — от я й не витримала...

Як то кажуть «в кожному жарті є доля жарту»...

Стаття Сергія нагадала, що в мене теж десь там далеко є диплом в якому написано щось про статистику і математику. Матеріал теж довго шукати не довелося: найпопулярніша тема зараз вибори, а про них на cvk.gov.ua циферок можна назбирати донесхочу.

Я вже колись десь писав, що вважаю наші партії своєрідними фан-клубами окремих персон, тому в свою статистику скинув як результати парламентських виборів, так і президентських. Отже, якщо я правильно переписав циферки, то станом на сьогодні динаміка рейтингу ключових партій виглядає якось отак:

З недавнього часу в мого колеги, який живе на Левандівці, є хобі: він збирає підроблені тролейбусні квитки. Причому не просто збирає, а ще й ретельно записує де і коли придбав їх. Ну і, заодно, кожен раз повідомляє про це на «Гарячу лінію» міськради (хто не в курсі: поскаржитися на будь-яку проблему можна за тел.1580 або 29-75-911).

Сьогодні він люб’язно надав свою колекцію «серпень-вересень 2012», щоб ми навчилися розрізняти фальшивка у нас в руках чи справжній квиток і трішки задумалися «а нащо воно нам треба?»

Цікава і складна тематика розповзлася по українських блогах і стояти осторонь якось не випадає, тим більше, що в статті ZARS'a я вже потихеньку почав цю тему зачіпати.

Про що йде мова можете собі скласти уявлення з того, що я знайшов на даний момент і пов’язаних статей тих же авторів:

• повне заперечення від Владислава Мислінського
• інтерпретація про фрактальних йожиків від Романа Смирнова
• паралельне перенесення релігії в світ комп’ютерів (до слова: з дуже адекватними аналогіями; ніколи б не подумав, що так можливо) від Володимира Остапіва

Сьогодні (вже настало те сьогодні, яке 31 серпня) блогери святкують свій день. Придумав це явно якийсь дизайнер, бо для цього йому довелося зробити декілька правок в цифрах 31.08, щоб перетворити їх у слово BLOG.

Минулого року я вибирав блоги, про які буду писати з українського рейтингу top bloggers. Сьогодні для різноманітності візьму останніх дописувачів з фейсбуківського «дайджесту».

Перший пост — нагадування від Володимира Бузейчука та Українського інтернету про сьогоднішнє свято. Власне, від нього ж я минулого року вперше про існування блогерського дня і довідався. Щоправда тоді він завчасно попереджав...

Другий — гумористичний проект Романа Голубовського UAReview.COM. Часом щось таке напишуть — живіт судомами зводить від сміху, але ще веселіше — читати відгуки «віруючих» — людей, які переконані, що це все справжні новини. От після чого під стіл точно сповзеш.

За ними — новий проект від Олега Стефініва молодіжний журнал Pidyom.COM. Сайт ще дуже молодий, тому інформації там надто багато не знайдете, зате вже є можливість заробити: Олег обіцяє 20 центів за кожну тисячу переглядів Вашої статті на «Підйомі». З мотивацією для авторів, сподіватимемося, скоро там буде значно більше цікавих статей.

Далі — Олександр Лев описує свої враження від Нової Пошти. Особисто мені це трохи цікавіше, ніж його звіти з «качалки», але можливо комусь знадобляться і вони. Наприклад якщо самостійно схочете «зігнати жирок» можна щоденники Олега використовувати як орієнтири для обсягів навантаження.

І наостанок, як не дивно, не обійшлося без аксакала українського блогерства — Воробуса. Хоч в «дайджесті» він не піарив свою статтю, а вітав Любка Бачкура з днем народження, але в підбірочку все ж потрапив. Вічно він не як люди ;-)

Зі святом всіх!!!!!

На цю тему мене наштовхнули відразу дві події: по місту вже де-не-де можна побачити афіші цьогорічного форуму видавців, а ще до нас на роботу завітав рекламний агент невідомо якого видавництва (чи то він не сказав, чи я прослухав...) і запропонував декілька книжок. Ціни — годі й казати: навіть на дитячу розмальовку мені б довелося потратити половину з того, що залишається до кінця місяця в кишені :-(

Це змусило мене задуматися: чи так вже й винен інтернет в тому, що ми стали менше читати? Чи може навпаки — він дозволяє читати бодай щось...

У всіх нас є один обов'язок який не дуже складний, але час займає і мене дратує. Мова піде про оплату комунальних послуг. Вся сфера обслуговування прагне до того щоб позбутися черг і щоб клієнт дивлячись на чергу не покидав торгову точку без покупки. Хочу сказати що багатьом це вдається і найяскравішим прикладом є різноманітні супермаркети в яких є по двадцять кас і заправки де тепер майже всюди 4-8 колонок та ще й двосторонні (для автомобілів з правим та лівим розташуванням горловини баку).

А от Ощадбанку це наразі не вдається і ближче до середини кожного місяця коли комунальні служби поскидають свої рахунки, а люди отримають зарплати і пенсії заходити туди зовсім не хочеться і вбивати свій час на вислуховування незадоволених і тих що з ними.

ти вже замахав з тими віндовсами, напиши шось нормальне (
Воробус.)

З наближенням згаданого футбольного чемпіонату кількість інформації про нього зростає, наче лавина і, при її уважному вивченні, мимоволі задаєшся питанням: «Куди ми вляпалися?!!»

Давайте поглянемо що нам трублять на кожному кроці, а про що зрідка тихенько згадують.