Сьогодні четверте травня і фанати «Зоряних воєн» Джорджа Лукаса відзначають його як своє свято.

Чому так?

Процес «переїзду» на українську соціалку WeUA прогресує — там нарешті можна зареєструватися :-)

Перше, що вилізло боком вже на реєстрації: по-людськи написаний апостроф ’ воно не розуміє. Довелося поставити англіцьку крякозябру `, яку я недолюблюю, бо вона не в ту сторону і через це ні секунди не схожа на писаний апостроф. Тому, якщо будете шукати мене — шукайте напис Володимир Помф`юк.

Щоправда тут же слід згадати про другий нюанс: пошук глючить безбожно. Поки написано одне слово, то воно ще щось шукає. Як тільки написати два слова або задати місце проживання — «По вашому запиту нічого не знайдено»

Що тішить — в рубриці «Обговорення» і ці і багато інших проблем описані, адміністрація реагує і потихеньку виправляє.

Багато хороших слів про книжку «Атлант розправив плечі» гамерицької росіянки Айн Ренд (а якби лишилася жити в савєцкому саюзі — Аліси Розенбаум), та ще й від людини з правильними ходом думок — то вже є причина почати читати ту книжку

Читати книжку як Оля — цілий рік — то для мене означає, що книга гіперзанудна (от наприклад «Чёрное безмолвие» Юрія Глазкова не пішла і все, хоч я фантастику дуже люблю), тому довелося прочитати за три дні :-D

Якщо коротко: «Атлант...» описує капіталістичний варіант застосування совкового лозунгу „от каждого по способностям, каждому по потребностям“: бездарні бізнесмени і просто нероби пропихаються в вищі ешелони влади і видають купу законів і указів, котрі впроваджують таку собі «табличку ділення». Прикормлені філософи і журналісти розповсюджують відповідні морально-етичні засади: якщо винагороду отримує той, хто заслужив — це фігня, а от похвалити чи дати гроші чи ще там щось тому, хто не заслужив — «ото дєло!» Само собою люди думаючі і працюючі зразу ж зрозуміли за чий це все рахунок буде відбуватися і то по одному, а то і групами починають свалювати зі своїх посад чимподалі. «Ініціативна група» того своєрідного процесу забастовки — про тих взагалі ходить легенда, що вони знайшли Атлантиду і залишилися там.

Воробус був би не Воробус, якби не прикольнувся з майбутніх президентських виборів.

Чисто випадково згадав що таке епістолярна література і, як не дивно — на якій сторінці підручника з української літератури було відповідне визначення (свого часу я випадково відколов з цим непримітним фактом один номер).

Якщо хто не знає — це твори написані у формі листів. А згадав я це все, бо мені трапилася книга Сесілії Ахерн «Там, де закінчується веселка». Автор більш відома широкому загалу за свій бестселер «P.S. Я кохаю тебе» та його екранізацію, проте я це дізнався вже пост-фактум — після того як вирішив більше дізнатися про автора книги, яка мене захопила і не відпускала весь цей тиждень.

Спробую зацікавити і вас.

Хто читає блог Романа Голубовського або хоча б мої соціалки, той знає, що 9 квітня в рамках львівської частини фестивалю «Французька весна» відбувся допрем’єрний показ фільму «Ів Сен-Лоран». А хто читає їх досить довго, той знає, що зазвичай блогерів на такі покази запрошує кінотеатр «Планета кіно ІМАХ» і цей раз — не вийняток (за що їм ще раз «спасибі»).

Взагалі писати про кіно складно. Хочеться одночасно і зацікавити вас, і не розкрити всього сюжету. Проте я зараз спробую...

Бачу цілу купу таких написів по всьому Кантакту (з Одноглазніків я видалився колись давно). Само собою за якимось разом мені закортіло подивитися що ж там роздають :-)

Спочатку на сторінці крутилися красиві лічильники, які показували час до запуску нової соціалки. Мав цей «час Ч» настати якраз першого квітня, але розробники прикололися і вже котрий день там висить сторінка, з інформацією про те, що нову соціалку, бач’, атакують, але це вирішать «найближчим часом» і як заведено: «вибачте за незручності».

А чи насправді були атаки? Не знаю, не знаю...

Шановні пані та панове курви!ці! В жодному разі не бажаю заперечити Ваше право на самовбивство, але надзвичайно уклінно прошу: повішайтеся, застрельтеся, втопіться, поріжте собі вени, скочте з хмарочоса — коротше самовбивайтеся в такий спосіб, який не шкодить нормальним людям навколо Вас (і не є таким смердючим).

Наперед вдячний за розуміння.

Час від часу мене трафляє ходити з точки А в точку Б найкоротшим шляхом і тоді мене несе через пів-Львова. От і сьогодні з церкви на Тершаківців я пішов додому на Руставелі ...через Погулянку.

А на розі Левицького-Мечнікова в нас що? Правильно — російський консулят. Те, що я біля нього побачив «made my day»: «Правий сектор» охороняє російське консульство від провокацій!

От цікаво: згідно вірувань людей з хворобою «кісєльов головного мозку» получається, що росіян охороняють фашисти (вони правда вірять, що «Правий сектор» і взагалі всі «бандерівці» — фашисти).
 

Так вже в світі повелося, що приблизно раз на рік я щось вигадую щодо свого блогу. На цей раз змін дві:

1. Статті з ТурПро перенесені сюди. На окремий тематичний сайт мене не вистачає :-(
2. Все це разом тепер знаходиться за адресою blog.vspomf.info і на новому хостингу. Що буде на самому vspomf.info наразі не скажу, бо ідей є декілька — мушу ще визначитись яка з них мені більше подобається.

А те, що це сталося в третю річницю існування блогу, теж не зовсім випадково.;-) Треба ж було дочекатися закінчення попереднього хостингу :-D