Після гучного виходу «Росомахи» всі вже думали, що він стане останньою частиною з цього циклу, але не так склалося як гадалося і ось маємо чергову новинку — «Перший клас». Вихід цієї частини на був так гучно анонсований як попередньої і тому навіть любителі фантастики (я наприклад) не відразу помітили її появу. Може це і добре, бо так я би не втримався і подивився російський переклад, а зараз вже є український.

До речі: ті хто мав можливість порівняти одностайно стверджують, що українські перекладачі попрацювали помітно краще своїх російських колег. І це ще одна причина все-таки чекати українських перекладів і дивитися фільми рідною мовою.

Чесно кажучи сьогодні не збирався нічого писати — ідей було нижче плінтуса, але надвечір заліз в «Кантакти» і в одного з друзів побачив аудіозапис знайомої пісні, але виконавець був вказаний якийсь зовсім не той. Я вирішив послухати «нове» виконання і так насміявся, що вирішив, що про це варто розповісти.

Прикол в тому, що на записі якийсь чувак просто перекрикував оригінал. Мушу віддати належне — голос в хлопаки більш-менш нормальний, але в окремих місцях «не тягне». Також, скільки він не старався, але досить часто з’їжджав по темпу і тоді проривався оригінал.

Непоганий голос, багато старання і презентабельна назва навели мене на думку, що це витвір людини з тих, кого в простонародді (та й у власній тусовці) називають «лабух»

Випадково довідався, що сьогодні своє професійне свято відзначали фотографи, з чим їх і вітаю. Себе до професіоналів в цій царині я ніколи не записував, але час від часу і мені вдається зробити справді гарне фото. Не так часто як хотілося б, але останні 5-7 років шпалери на робочий стіл домашнього комп’ютера я ставлю лише зі своїх фотографій, причому кожен раз свіжі. А сьогодні деякі з них я вирішив виставити на Ваш читацький (чи тут правильніше буде сказати — глядацький) суд. 

Під зменшеними копіями заховані повнорозмірні картинки — клікайте і зберігайте. Якщо якісь видаються Вам занадто малими — вибачайте — такий в мене тоді був фотоапарат :-)

Чекаю відгуків.

Нарешті сталося!!! Команда перекладачів UATeam потихеньку повертається з відпусток і представляє нам нові проекти. Ще навесні було анонсовано вихід «Покидьків» (Misfits) і минулої середи нарешті з'явився переклад першої серії, а сьогодні у списку проектів з'явилися «Френклін та Баш» (Franklin & Bash), що означає лише одне — скоро слід чекати UATeam-івський переклад і цього серіалу.

Свіжа сценка сьогодні з перехрестя вулиць Князя Романа та Фредра: перед світлофором стоїть колєйка машин, їх на досить порядній швидкості по зустрічній полосі переганяє «льотчик №1», очевидно з наміром повернути на Фредра. В цей час світлофор перемикається на зелене і з колєйки машин, не озираючись, вирулює «льотчик №2», якому, швидше за все, хочеться обігнати всіх і вся і повернутися в колєйку якомога ближче до «Коня».

Я вже писав, що люблю ігри, де треба мозок включати. От сьогодні згадав про існування ще одної — «Річкова переправа». Кажуть люди, що в Японії її пропонують кандидатам при працевлаштуванні.

Правила забавки такі:

— маємо на одному березі полісмена, злочинця, маму з двома доньками і батька з двома синами
— злочинець без нагляду полісмена починає кривдити інших людей, тому полісмен не може від нього відлучатися, коли поруч хтось залишається
— мама злосна феміністка :-) і починає кривдити хлопчиків, коли поруч немає батька, відповідно батько не може залишити хлопчика (чи обох) під її наглядом
— з батьком і дівчатами — та ж історія (якесь збочене уявлення про сім’ю було в авторів гри), тому мама не може залишати дівчинку (чи обох) самих з батьком
— плотом можуть керувати лише дорослі і сам по собі він не плаває
— одночасно на плоті поміщається лише двоє осіб

Задача — за мінімальну кількість ходів переправитися на протилежних берег. Я свого часу десь з пів години катав народ туди-сюди поки знайшов правильну послідовність. Пропоную Вам перевірити своє логічне мислення:

Ну ось нарешті оголошено довгоочікувані, але давно прогнозовані результати першого конкурсу «Блогобитва". На цей раз є лише переможці, бо розігрувалося перше та друге місце. Перше місце отримав заслужений флудер, злобний спамер і добрий троль Ігор та його «Блог про Львів, життя та інші приколи», більшості людей відомий як Воробус. За його творчістю Ви досить давно маєте можливість слідкувати за допомогою рубрики «Новини друзів». Другу сходинку посів також блог на львівську тематику «Львів — перлина України», який веде Тарас Амброз, в Internet’i також відомий під прізвиськом ELECTRIC, та декілька співавторів.

Зараз, коли результат вже не залежить від моїх вражень про учасників, я з чистою совістю можу написати їх огляди.

Мої недавні мандри мали один неприємний «побічний ефект» — я загубив телефон. Старий добрий Siemens SK65, який був телефоном і тільки телефоном. Ніяких камер, плеєрів і іншої непотребщини. Ігри були, але так як я за часто в них грав, то залишилася тільки одна — wappo — там треба було логіку включати, а то діло я люблю.

По поверненні додому батьки спихнули мені юзаний KTECH v900, з яким батько ніби уживався більш-менш, але йому подарували новий, а мама терпіти не могла (як я її розумію!!!). Зараз я відберу трохи хліба в хлопців з «Мобільних технологій» і напишу про свої враження від цього чуда китайської чи то корейської інженерної думки.

Незважаючи на всі прогнози погоди наша туристична гоп-компанія вирішила не сидіти на вихідних у Львові, а відпочити на вподобаному минулої осені Джуринському водоспаді. Найбільший рівнинний водоспад і руїни Червоногородського замку поруч з ним ми облазили в минулі відвідини цієї місцини, а тому вирішили пошукати щось новеньке.

З розповідей друзів ми вже знали, що десь неподалік має знаходитися ще один водоспад з красивою назвою «Дівочі сльози». Звісно ж ми швиденько розпитали про нього в місцевих жителів і, як завжди, вони дали нам найбільш безглузді вказівки зі всіх можливих і спрямували до другого водоспаду найнезручнішим шляхом (чесно кажучи до цього випадку я вважав таку поведінку прерогативою Карпатських аборигенів, але бачу, що інші регіони України теж недалеко втекли).

Перший тур першого змагання українських блоггерів — блогобитва — підходить до фінішу: оголошено результати півфіналів і двоє учасників готуються до фіналу, а двоє вже «відвоювали». Як і в попередній статті саме цим «полеглим героям» я і присвячую свій огляд їхніх сайтів :-)