Тут не так давно була (вже нема) одна стаття, яка викликала дуже неоднозначні відгуки зі сторони моїх родичів (тому і нема). Так от — це _СПРАВДІ_ дістає! Не вірите, шановні друзі і дорога родино, — почитайте статтю сторонньої людини: http://zarazko.wordpress.com/2013/11/21/o-tempora-o-mores-або-розстановка-крапок-над-і-і-про/.

Шановні оточуючі, нагадую ще раз: залиште, будьте такі ласкаві, свої плани на моє життя при собі.Бажано чимпоглибше в дупі!

P.S. Я може б мовчки поспівчував Олександрі і нічого не писав, але в вівторок знов були «поползновєнія» зачіпити тему, на яку я оголосив велике жирнеТАБУ. Мої думки цілком співзвучні з наведеними в статті вище, кому цікаво — перечитайте і, будь ласка, нарешті зробіть висновки.

Нещодавно блогерська спільнота жваво дискутувала про доцільність публікації наукових статей в неспеціалізованих індивідуальних мас-медіа. Оскільки в результаті диспуту опоненти не досягли консенсусу, то мною було прийнято рішення цією публікацією експериментально перевірити реакцію читацьких кіл на стилістичний виклад притаманний вищеозначеній категорії контенту.
 

Чисто «для ха-ха»: спробуйте згадати себе 13 років тому. Де ви бували? Що ви робили? Що вас захоплювало?

Важко? Мені трохи легше — на той час я потрапив на роботу в абсолютно фантастичне місце. Тоді там розробляли:

1. З соцмереж. Відповідь — нікуди :-) Я туди систематично заходжу, але вдома поставив собі «закривалку»:

Я тут недавно пообіцяв розповісти про «старі добрі часи»... От вам, дітки, казочка.

Як не дивно це прозвучить, але те, що я зараз переважно займаюся комп’ютерами, мережами і подібною тематикою — чиста випадковість. Ну не зовсім випадковість, але, скажімо так: імовірність будь-якого іншого мого захоплення стати професією нічим не менша. В школі мені подобалися практично всі предмети, де треба було включати голову, тобто майже всі крім фізкультури. Взагалі кажучи фізкультура теж подобалася, але виключно в якості додаткової перерви тривалістю в цілий урок.

Школа була не хухри-мухри, а спеціалізована з поглибленим вивченням німецької мови. Так що якби... то писав би це зараз не інженер-програміст, а перекладач. Якби..., то міг би закінчити Лісотех — була б «сімейна традиція». Фізика і математика в старших класах переважили, але одночасно мене відправляли і на олімпіади з географії.

Але найвищу свою оцінку я отримав — не повірите — з української мови і літератури. А було діло так:

Три вихідних. Домашній комп’ютерний стіл давно просився на генеральне прибирання і от прийшов його час. В процесі розгрібання речей відкладених з міркувань «ще пригодиться» натрапив на зацофані стікери з оним-єдиним надписом на верхньому: «INTP!».

Хороша пам’ять (переважно класна штука) нагадала мені, що ці буковки я нашкрябав, коли Павло запустив своє «Пробудження» і я почав активно читати не лише його статті, а й дотичні матеріали. Власне це результат кількох тестів (результати всіх, на диво, збіглися), який визначає мій тип особистості. З того ж потоку інформації пам’ятаю, що це якась крайність (клінічний випадок, простіше кажучи ;-) )

Зараз вирішив почитати, що ще розумного пишуть про таких же вар’ятів як я.

Колись десь прочитав, що людина, яка записує свої фінансові операції, значно розумніше поводиться з грошима. А оскільки в кінці червня в мене намалювався невеликий мінус і довелося просити гуманітарної допомоги в батьків, то ідея позаписувати свої прибутки/видатки була витягнута з довгого ящика, запхана в примітивну таблицю LibreOffic'овського Calc'a (Linux rulez!) і якщо не щодня, то раз на два-три дні я справно заносив туди скільки, за що, звідки і куди. В процесі таблиця стала не такою примітивною — тепер вона ГАВтоматично показує скільки і де (в кишені, на картці) в мене залишилося, скільки заробив, скільки витратив і т.д.

Не знати чи получилося в мене від того тратити гроші розумніше, але трохи даних для роздумів назбиралося.

Почну з хорошого — з доходів:

Неділя. Дев’ята ранку. І тут на всю хату крик «Він полетів!!!!!» Я думаю, сусіди були в шоці...

Хто полетів? Стриж, якого ми з сеструхою знайшли на землі по дорозі з церкви. Логічне запитання «А нащо ж ви його до хати притягнули?» виникне в людей, які мислять логічно, але не знають нічого про стрижів.

Розказую:

Про те, що я шкальнув в держави грошей на «стройку века» ви вже знаєте. Тепер пора розказати що з того получилося.

Будинок обіцяний на 2010-й рік з горем пополам добудували і довели до мінімально презентабельного вигляду в 2012-му. «Мінімально презентабельний вигляд» це: вікна-двері, штукатурка, бетонна стяжка (двічі заливана, бо перший раз вони «забули» про труби опалення в підлозі), розведена електрика, водяні і каналізаційні труби, а ще газова труба, одне з кріплень якої всверлено в стіну акурат в електричний дріт.

Само собою все це (газ, вода, електрика) — нікуди не підключено.

Ширина дверних пройомів — 80 см. Тобто мінус коробка мало б бути десь 75 см. ширина дверей. Тепер поміряйте нормальні двері і зрозумієте на що я плююся.