Що і як робити при інсталяції XPюшки я вже колись писав. Тепер пропоную Вашій увазі огляд нестандартних дистрибутивів Windows'a i на першому місці йде Microsoft’івське «рідне» творіння — Windows Fundamentals for Legacy PCs, або скорочено WinFLP.
Це спеціальна редакція Windows XP оптимізована для роботи на малопотужних комп’ютерах. Доступна для клієнтів, які мають так звану корпоративну ліцензію — один ключ на необмежену кількість комп’ютерів без потреби активації. Відповідно до WinFLP підходять всі ключі від таких Windows'ів.
Процес інсталяції докорінно відрізняється від стандартної XPюшки. Насправді він більше нагадує оновлення від попередньої версії: спочатку запускається мінімальна оболонка Windows'а (можна не розпочинати інсталяцію, а, скажімо, запустити перевірку диска чи ще якусь службову процедуру), а вже в ній — графічний інсталятор, який запитує вас на який диск ставити систему, які компоненти ставити, а які ні, з якими параметрами форматувати файлову систему (можна вибрати розмір кластера та ввімкнути стискання файлів на NTFS) а також букву диска, тобто це єдиний Windows, який можна поставити на диск Z: без додаткового «шаманства». Етап форматування — обов’язковий (і це правильно!), тому свої дані з системного диска попередньо слід прибрати.
Також задаються стандартні питання про ім’я користувача, назву компанії, назву комп’ютера і робочої групи, параметри мережі та просять задати пароль адміністратора. От тільки ніде не попередили, що пароль повинен відповідати мінімальним вимогам безпеки: містити великі та малі літери і цифри. Якщо задати пароль, що не задовільняє ці вимоги, то система поставиться, але ввійти в неї ви не зможете. Microsoft рулить...
Після введення всіх даних вам їх ще раз покаже для перевірки (крім пароля, звичайно) і лише після цього розпочнеться власне процес інсталяції.
Основна маса процедур виконується до перезавантаження, а от при інсталяції драйверів та служб цих самих перезавантажень може бути досить багатенько і перший раз складається враження, що інсталятор збоїть і постійно перезапускається. Насправді все в порядку — просто так реалізований процес установки цієї версії.
Після завершення інсталяції ви отримуєте систему, яка порівняно швидко працює, займає помітно менше місця на диску і при цьому підтримує всі програми і драйвери Windows XP. Навіть оновлення здебільшого підходять XP-шні, лише ServicePack-3 для WinFLP свій специфічний, але я його ставити не раджу — система від нього помітно сповільнюється і розростається в розмірах. Краще вже діри безпеки залатати якимись іншими засобами.
Так що, якщо у вас є старенький комп’ютер, на який треба поставити MS Office 2010 — WinFLP до ваших послуг.
Хто час від часу сюди заглядає і читав як я проводжу відпустку, той знає, що останнім часом в мене з’явилося свіже заняття: оцифровування старих аудіокасет.
Чому я цим займаюся? Та тому що на безкрайніх просторах Internet'у знайти можна майже все, але не зовсім все. Другий момент: є записи, які взагалі неможливо нормально ідентифікувати, наприклад одну і ту ж весільну пісню можуть переспівати десятки гуртів і лабухів, але в кожного з них своя манера виконання, своє аранжування, своє неповторне звучання. Якщо задатися ціллю шукати саме те виконання пісні, яке Вам до вподоби, то можна вбити на це місяці і так і не натрапити на нього.
Ось тому я і взявся за цю справу. Першим ділом мені потрібен був інструментарій. Для експериментів згодився китайський плеєр, а за програму я обрав Audacity, про яку і вирішив Вам розказати кілька слів.
Розробники комп’ютерних процесорів наразі «зависли» на певному порозі швидкодії в плані тактової частоти, зате наперебій стараються надолужити це кількістю ядер і всякими різними цікавими і корисними функціями. Звичайно класно буде, коли вони все-таки зуміють і частоту збільшити, але сучасні тенденції теж можна досить непогано використати.
Однією з «фішок» будь-якого більш-менш нового процесора є розширена підтримка віртуалізації, що спонукає серйозно зацікавитися такою цікавою темою як віртуальні машини.
Отож давайте розберемося що це таке, нащо воно нам може бути потрібно і які тут є плюси і мінуси.
Як завжди останнім часом :-) ідею мені підказала стаття Воробуса про панорами Львова. З самого Львова особисто в мене панорам не густо: якщо добре пошукати, то десь можна викопати мій не дуже вдалий експеримент — кругову панораму з Високого Замку.
Зате з останніх поїздок, зокрема з Бакоти, в мене назбиралося чимало знімків, які можна «позшивати» в панорами. Колись на вінді я то робив якоюсь недополоманою PanoramaFactory, яка в результаті почала валити свій логотип на панорамі і я її остаточно і безповоротно викинув.
Згодом я викинув і саму вінду і для створення панорам мені довелося шукати щось лінуксоїдне.
Скільки б я не агітував Вас переходити на Linux все одно, в силу різних обставин, більшість все ж продовжує використовувати Windows. І при цьому Ви не тільки самі мучитеся, а ще й мене доймаєте питаннями «а що? а де? а як? а чому?». Щоб зменшити кількість запитань і тривалість пояснень спробую написати якомога повнішу статтю і розповісти все, що знаю і рекомендую на етапах від установки до конфігурації.
Все написане далі буде стосуватися Windows XP. Ця операційка «вилизувалася» Microsoft’івцями найдовше, процес її конфігурування не найприємніший, але все ж не такий марудний як в наступних версіях та й «ресурсожручість» порівняно з Windows Vista та Windows 7 значно менша. Плюс до всього — драйвери під неї можна знайти як до дуже старих так і до дуже нових пристроїв і з цієї точки зору вона також є оптимальним вибором.
Несподівано довелося згадати, що є на світі люди, які вважають мене програмістом :-D і заодно підняти свої «творіння» дво- чи трирічної давності. Відразу скажу — задача цікава, заставляє мозок рухатися, а тому робити її було в кайф, а ще кайфовіше — зробити! Друга приємна річ — це те, що вона досі працює, на відміну від більшості того, що мені підсовували писати на роботі — понтоганялки для того, щоб відзвітувати, що щось робиться, а по-факту нікому не потрібні ]:->.
Так от зараз мене попросили зробити деякі косметичні зміни і парочку досить суттєвих, серед яких — переробити звичайних список в дерево з категоріями. Загалом нічого складного — дописуєш збоку дерево категорій, додаєш поле «категорія» і малюєш це все на екрані, але тут вилізло одне «але» — ці дані в ряді місць використовуються як критерій пошуку і для повного фен-шую пасувало б щоб «новоспечені» категорії теж правильно сприймалися у цьому критерії. А це вже засада....
Трафило мене сьогодні влізти в 64-бітну Windows 7 і подивитися що ж там насправді є 64-бітного, а що так і залишилося 32-бітним. Перші враження — не дуже... Постійно таке відчуття, що тих 64 біти нікому не потрібні, а розробники софта їх підтримку реалізують «від нічого робити» в вільний від основної роботи час. Задумайтеся тільки: 64-бітні процесори існують ще з середини 70-х років минулого століття, в десктопних системах почали активно використовуватися ще в 2003 році, а «серйозні» компанії досі не в стані переробити своє програмне забезпечення для використання нових можливостей. Насправді Itanium був випущений вже в 2001, але він зовсім не підтримував 32-бітної емуляції, а тоді софта піз 64 біти було взагалі мало і він серйозно «пролетів». Перші нормальні 64-бітні процесори були Opteron i Athlon64 від AMD, а десь в 2004 Intel «оклємався» і почав випускати 64-бітні Pentium-4 та Xeon сумісні з AMD-шними.
Сьогодні пропоную Вашій увазі ще одну корисну програму, на цей раз виключно зі світу Windows — MagicDisc від проекту MagicISO. Основний їхній продукт — програма MagicISO призначена для маніпуляції з дисками та їх образами: вона може конвертувати формати, відкривати пошкоджені диски, витягувати спеціальні файли (завантажувальний образ, службові файли).
Якщо зараз по перших трьох словах з назви статті дати пошук в Google, то Вам знайде стільки пропозицій, що й за тиждень всіх не перепробуєте. Різні лайфи, даунлоадери, малювалки графіті, підмінялки фотографій — їх розвелося стільки, що просто рябить в очах.
Єдине чого не говорять вам 90% розробників цих програм — навіщо вони насправді зроблені. Бо тоді ви їх викинете... Бо основна задача цього всього «псевдопомагайлова» — крадіжка Ваших паролів і розсилка спаму від Вашого імені.
Не буду категоричним — є серед них і справді безпечні, зроблені виключно для полегшення Вам певних операцій, але їх меншість і визначити хто з них who надзвичайно важко, проте для початку давайте спробуємо розібратися у чому саме нам «допомагають».
Працює на AutoGenCMS 0.2.6