Перенесено з сайту tourpro.com.ua
Нарешті хороша погода трапляється частіше ніж погана, тому треба кудись рухатися. А мені — особливо, зважаючи на те, що треба набрати форму для поїздки в Крим. Тому пропозицію Вови поїхати в суботу в Раковець я прийняв «на ура» (а ще — тому, що я там раніше не бував). Сергія на такі справи теж довго вмовляти не доводиться, так що ми попередньо домовилися про зустріч о 10:00 на перехресті Стрийська-Наукова, в десятій зібралися і попедалили.
Ну я не зовсім щоб попедалив... Справа в тому, що я при нагоді вирішив влаштувати серйозне випробування своїй новій забавці — електричному мотор-колесові, яке перетворило мій велосипед на електровелосипед і по місту показало себе дуже добре.
Дорогою туди хлопаки щиро заздрили мені, бо моторчик здорово виручав і на проїзді ділянок «по долінам і по взгор’ям» між Солонкою і Деревачем, та і просто допомагав боротися з зустрічним вітром (виявляється «попутного вітру» — побажання актуальне не лише для моряків).
В самому Раковці на щастя було досить малолюдно і ми спокійно попили водички, побродили, понабирали в фляшки, пофоторгафували, повідпочивали і поїхали назад.
Дорогою назад нас всіх по черзі відвідав форс моржовий ;-). Найвеселіше довелося мені — чи то відгоріли, чи то відпаялися дроти живлення моторчика. Скрутив напряму — поїхав далі. На другому місці Сергій: спочатку в нього невідомим чином злетів з передніх зірочок ланцюг і не просто злетів, а ще й трохи їх заклинив. За кілька хвилин виявилося, що при «вправлянні мізків» ланцюгу перекосився тримач фляги і почав зачіпати штанку. Довелося знов зупинятися і відкручувати цей злосний девайс. Ну а спонтанне відмикання велокомп’ютера у Вови — займає почесне третє місце.
Корисне спостереження — ділянка траси Солонка—Деревач в напрямку до Львова значно рівніша ніж в напрямку зі Львова (то мене не глючило — там розгалуження є). Так що наступний раз як будемо їхати в ту сторону — плюємо на всі правила і лівила дорожнього руху і валимо по зустрічній (ідея не моя — дорогою назад ми зустріли чувака, який так і робив).
Багато не фотографував, але трохи є (скачати в хорошій якості можна тут)
п.1 соцмережі — зло! Вони затягують і крадуть цілу купу часу.
п.2 якщо вам все ж необхідно мати справу з соцмережами — пам’ятайте про п.1
Тепер по суті:
...подивився нині на свій стіл, почухав потилицю і вирішив позапихати що менш потрібне в шафу. Але в мене захламленість досягла такого рівня, що для того, щоб щось непотрібне запихнути в шафу треба спочатку з неї щось непотрібне викинути. Так дойшла нарешті черга до моїх університетських конспектів. Перелистав, подивився на терміни «множинна регресія», «модель ринку», «умови інтегрованості функції», якісь там леми, теореми, доведення, партії в хрестики-нолики, чудові нотатки на полях, типу «Умовивід — вивід ума з голови», так і не згадав що таке «о мале», зате без проблем читав якусь статтю про опціони (серія курсаків і диплом все-таки в голові щось відклали)... Словом черговий раз переконався, що найкорисніша річ, яку дав мені університет — зовсім не освіта, а цікаві знайомства, пригоди і купу друзів.
Так що з макулатурою я попрощався досить легко, але мимоволі випливають думки: А що ще я колись викину?. А що я вже викинув з того, що колись вважав важливим чи цікавим? Що я забув? Чого насправді навчився?
Тролейбус. Навпроти одне одного сидять дівчинка-студентка і бабуся з клунками. Дівчинка читає книжку. Бабуся придивляється, потім хреститься, збирає свої клунки і втікає в другий кінець тролейбуса.
На обкладинці книжки великими буквами назва: «Язык АДА»
Заглянув при нагоді в статистику, щоб дізнатися що з моєї писанини вас насправді цікавить. Рейтинг, взагалі кажучи, не здивував. Треба лише якісь висновки з нього зробити :-)
Отже погляньмо на першу десятку найпопулярніших статей:
Бути шизом — це прикольно!
Нікуди правди діти:
Ти не сірих буднів невольник,
А володар світу із квітів.
Покупатися в хвилях вітру,
У краплині дощу задрімати,
З зір далеких весь пил струсити
І дракона ним з рук годувати.
Але пів життя — сірі будні
Між людей, що себе лиш чують,
Що собі із думок недалеких
Гамівну сорочку гаптують.
Я не вмію думки складати
В слів і речень коробки тісні.
Через це все так кострубато
Спілкування дається мені.
Я б хотів вам свій світ показати.
Мерехтливий як крапля дощу...
Але ж вам геть усім наплювати
На все те, про що я мовчу!
Преамбула. На мордокнижці один цікавий чоловік випадково звернув мою увагу, що на сайті Золотий фонд української естради є така річ як радіо. Коли я вирішив подивитися чи можна його слухати не з сайту, а просто в плеєрі, виявилося — ні, бо ніяке це насправді не радіо, а плеєр, в який завантажується список програвання кожен раз по-різному перемішаний. Так що якщо ви відкриєте його з двох різних комп’ютерів — почуєте абсолютно різні пісні.
В списку було лише трохи більше тисячі пісень, тому я його засунув не в плеєр, а в качалку файлів і до кінця дня вже мав локальну копію всього золотого фонду. Цікаві є речі, скажу я вам.
А тепер амбула.
Нарешті експеримент закінчився. Результати такі:
Зла доля :-( вирішила нагадати мені, що і такий shit час від часу happens. Не так мені, як Миколі(хард все-таки з його ноутбука), але відеозапис з його малюками витягнути з того харда захотілося саме мені.
Довелося пригадати що я на цю тему знаю і братися до справи.
Працює на AutoGenCMS 0.2.6